З початку 2014 року Україна ухвалила чимало ключових змін «правил гри» в економіці та суспільстві. Вони потрібні для вирівнювання стартових умов та підтримки конкуренції, що, в свою чергу, підвищує ефективність. Ухвалення законів не завжди було легким, але найважча частина процесу — імплементація змін — переважно ще попереду. Вона вимагає не лише славнозвісної «політичної волі», а передусім професіоналізму, чесності та інституційної спроможності.

Як показує досвід багатьох країн, в тому числі України, жодні зміни не є незворотними, і завжди існує можливість потрапити до порочного кола «погана політика — економічний спад — так само погана чи ще гірша політика». Порівняно з деякими сферами, які пережили тектонічні зміни, українська політика залишається навдивовижу сталою. Її зміна вимагає послідовної та постійної залученості суспільства, зокрема його найбільш активної частини — бізнесу та неурядових організацій — до політики на різних рівнях. Спектр залученості може бути дуже широким — від епізодичної участі в обговореннях урядових планів чи ініціативах з контролю за владою до участі у конкурсах на (виборні чи призначені) посади в уряді, підтримки кандидатів чи партій, публічних виступів за чи проти певної політики тощо.

У цій книзі спершу ми розглядаємо реформи у вибраних сферах, докладніше зупиняючись на тих, які були втілені або розпочаті протягом 2017-2018 років. У другій частині ми розглядаємо глобальні та специфічні ризики та проблеми, з якими вже стикається чи невдовзі зіткнеться Україна.

Біла Книга Реформ 2018