Протягом останніх чотирьох років Україна реформувалася чи переважно говорила про реформи? Ця стаття пропонує матеріал для роздумів, а не готову відповідь на це питання. Інституції важливі, оскільки вони формують соціальну та економічну взаємодію. Здорові інституції створюють правильні стимули на мікрорівні й таким чином підвищують загальну економічну ефективність. Не варто очікувати сталого економічного зростання, якщо вимагання вигідніше за виробництво, а брехня бере гору над правдою. 

Нинішні українські інституції не дуже добре виконують ці завдання, що не дивно – адже неможливо за кілька років реформувати те, що зміцнювалось впродовж десятиліть, якщо не століть. Однак, ми все ж бачимо важливі зміни – в центральному банку, у сфері державних закупівель, в галузі енергетики, на рівні місцевого самоврядування. Ці реформи стабілізували макроекономічну ситуацію й суттєво поліпшили управління державними фінансами. Втім, найважливіші реформи – наші інвестиції в майбутнє – втілюються надто повільно – освіта, охорона здоров’я, пенсійна реформа. Найважливіше те, що якість української освіти низька та продовжує знижуватись. Освіта не дає випускникам знання та навички, затребувані сучасним ринком праці, а за відсутності системи навчання протягом життя навички працівників швидко застарівають. Таким чином, Україна може втратити перевагу в людському капіталі швидше, ніж решту переваг.

Ми вважаємо, що сьогодні пріоритетом для України має бути розбудова якісної системи навчання протягом життя – від дитсадка та початкової школи до післядипломної освіти та фахових курсів. Якщо ми почнемо працювати над цим сьогодні, можливо, за кількадесят років більшість людей знатимуть, що «реформи» – це удосконалення інституцій, а не щось інше.

Біла Книга Реформ 2017