21 травня 2020
Перед молодими людьми, які нині здобувають освіту, постає проблема: кар’єру доведеться починати під час економічної кризи. Про те, що виходити на ринок праці в таких умовах – погана ідея, свідчить низка досліджень. Мій власний досвід це підтверджує.
1998 рік. У світі – фінансова криза. Багато компаній звільняють людей або знижують зарплати. У той час я працював в інвестиційному банку і вчився одночасно. Коли зарплату знизили й мені, вирішив зосередитись на навчанні. Тоді я був на другому курсі Київської школи економіки, а навколо мене всі подавалися на Ph.D., докторські програми в США, Європі, Канаді. Я подумав: теж подамся: якщо пройду в гарний університет, то поїду, якщо ні – працюватиму далі в банку. Мене взяли у Вісконсинський університет в Медісоні, один з топ-10 університетів США. Так склалося, що ситуація «підштовхнула» мене зробити вибір на користь навчання. Якби не криза, я, мабуть, продовжив би працювати у банку, а зараз був би менеджером середнього чи вищого рівня. Але так я б ніколи не став науковцем, президентом КШЕ, міністром.
Мій власний досвід та численні дослідження підтверджують: закономірність, що під час кризи краще продовжувати навчання, є системною.
По-перше, якщо після навчання роботу не знайти одразу і пробути, скажімо, рік безробітним, то це негативно впливає на резюме. Цей «шрам» залишається на ньому назавжди.
По-друге, навіть якщо роботу здобути вдалося, залишається запитання, чи вона настільки ж добра, як могла б бути за умови відсутності кризи. Дані свідчать, що під час кризи компанії скорочують і не набирають саме молодь, молодих спеціалістів. Так, у США протягом останньої глобальної кризи зайнятість серед молоді віком 16-24 років впала приблизно на 8%, а в середньому по країні – на 4%.
Відповідні дані по Україні показують, що у нас ця група населення під час кризи також страждає найбільше: згідно з даними Держстату, показник зайнятості людей віком 15-25 за той самий період (між 2007 та 2010 роками) впав десь на 4%, у той час як зайнятість всього населення працездатного віку скоротилася лише на 1%. До того ж, ці дані не відображають динаміки зарплат, які є найбільш гнучкими (тобто їх найлегше знизити) саме для людей, які тільки починають свій кар’єрний шлях.
Молоді американці, які закінчують навчання в університеті і розпочинають кар’єру під час кризи, а не після неї, заробляють на рік в середньому на 17,5% менше, ніж ті, хто вийшов на ринок праці за кращих умов. Ця різниця в заробітних платах зникає лише через 15-20 років, тобто доведеться упродовж усієї кар’єри наздоганяти тих, кому пощастило вийти на ринок праці дещо пізніше. Загальна втрата доходу за 10 років у термінах поточної вартості складає приблизно 70 тисяч доларів. У США 70 тисяч – це ВВП на людину на рік, а медіана на рік – близько 50 тисяч. Тож коли в Америці ви починаєте працювати після коледжу (а в Україні – після училища чи бакалаврату) і заробляєте десь 50 тисяч, то фактично втрачаєте рік–півтора чистого доходу. Тобто вигідніше почекати рік-два і, наростивши за цей час власні навички, додати щось вагоме до свого резюме. У результаті ви все одно не втратите жодних грошей, оскільки ваша зарплата буде вищою.
Ще одна стаття показує цей ефект детальніше: молоді люди, які розпочинають свою кар’єру під час кризи, мають нижчу початкову зарплату. Зазвичай вони розпочинають свій кар’єрний шлях у компаніях, менших за розміром та рівнем зарплат. Такі компанії під час кризи намагаються звільнити людей, які їм не потрібні і, можливо, найняти людей на дещо менші зарплати. Водночас передові організації набір призупиняють. Наприклад, у КШЕ зараз саме така політика. Нових людей ми не наймаємо, але тих, хто є – не звільняємо.
Більше того, ті, хто починає працювати під час кризи, у середньому частіше змінюють місце роботи, бо потрапляють у слабкі компанії, які часто змінюють персонал. У середньому ці люди мають менше можливостей для on-the-job-training (тобто компанії не інвестують у їх розвиток), та є чутливішими до коливань рівня безробіття (тобто у них більші втрати у зарплаті, ймовірність стати безробітними чи перейти на часткову зайнятість).
Але цей ефект зменшується, якщо у вас є якісна освіта топового університету або певні навички, дефіцитні на ринку праці.
Повернімося до «шрамів» від реального безробіття та невизначеності. Вони мають довгостроковий вплив не тільки на зарплату та швидкість розвитку кар’єри, а й на ваше щастя, тобто рівень задоволеності життям і роботою, і навіть на стан здоров’я. Тому я вважаю, що одне з найкращих моїх рішень, – це рішення навчатися далі, ухвалене під час кризи 98-го року. Тоді мене ледь не вигнали з КШЕ, адже я продовжував працювати, і протягом другого року навчання мої оцінки були погані. Та через кризу я повернувся до навчання, довчився і поїхав на докторську програму.
Вибір – магістратура чи робота – також залежить від галузі. Але згаданий вище ефект у будь-якому разі властивий кожній сфері. Зараз ринок праці звузився, а якщо у вас ще й немає досвіду, то знайти гарну роботу буде складніше, ніж у нормальні часи. Тому треба зважити й на якість магістратури в тій галузі, де ви хочете працювати. Звичайно, іноді на магістратуру доцільно йти, коли вже є певний досвід роботи, але це вже інше питання.
Звісно, для резюме хочеться отримати якусь відому назву: краще Гарвард або Стенфорд. Але якщо такої можливості немає, варто поглянути на те, що є найкращим в Україні. Навіть якщо ви не будете навчатися, пройдіть практику, курси чи стажування, які стануть інвестицією в себе і у своє резюме. Під час кризи активно використовуйте всі свої можливості для набуття досвіду та встановлення контактів.
Я б не йшов на низьку посаду зараз, під час кризи, бо через рік-півтора, коли ринок відновиться і з’являться вакансії, зміг би знайти собі набагато кращу роботу.
