21 січня “Дзеркало тижня” опублікували розслідування Юрія Ніколова про закупівлю продуктів харчування Міноборони стосовно можливого завищення цін у 2-3 рази. У якості доказів був наведений скрін частини договору між Міністерством Оборони та копія Додатку 13.1 до Договору “Каталог продуктів харчування”.

Публікація викликала неабиякий резонанс у суспільстві. Команда Центру вдосконалення закупівель Київської школи економіки вірить, що цю дискусію  можна і треба направити в максимально конструктивне русло, щоб покращити закупівлі МО.

На нашу думку, зробити остаточний висновок про наявність або відсутність зловживання при укладенні договору неможливо, тому що:

✅ у публічному доступі відсутній зміст всього договору та додатків до нього;

✅ з опублікованих документів неможливо зрозуміти, як мають бути організовані послуги харчування військових;

✅ без опису технічних вимог до закупівлі та кваліфікаційних вимог до компаній,  які можуть бути потенційними надавачами послуги, та у зв’язку з відсутністю доступу до закупівель послуг харчування попередніх років, неможливо оцінити потенційний рівень конкуренції та вартість таких послуг.

Один з висновків, який  можна точно зробити станом на зараз, це що  встановити факт завищення цін має уповноважений орган в сфері контролю, а саме Державна Аудиторська Служба України та інші органи контролю в межах своїх повноважень.

Під час перевірки необхідно не просто порівнювати ціни на товарні позиції, а перевірити:

✅ чи закуповується товарна позиція самостійно, чи це є частина послуги, яка передбачає зберігання, обробку,  приготування тощо;

✅ які витрати закладені до калькуляції ціни послуги;

✅ чи проводили аналіз ринку потенційних постачальників та кого було запрошено подати пропозиції;

✅ які були застосовані критерії оцінки та відбору виконавця контракту.

Лише за наявності глибокого аналізу можна робити конкретні, а не поспішні висновки.

Поряд з цим ця історія ставить питання як мають здійснюватися закупівлі для забезпечення військових, особливо під час правового режиму військового стану? З одного боку публічність і прозорість процесу закупівель знижує ризики зловживань та сприяє кращим цінам за рахунок конкуренції. Але з іншого – наявність чутливої інформації, зокрема, щодо кількості військових та місць їх дислокації може бути використана ворогом.

На нашу думку, закупівлі можна проводити одним з таких способів:

✅ проводити закупівлі без використання Прозорро, але при цьому передбачити оприлюднення інформації щодо цін за одиницю товару із зазначенням технічних характеристик товарів за укладеними договорами;

✅ проводити закупівлі в закритому  модулі  системи Прозорро з доступом до інформації контролюючих органів. Ідея полягає в тому, що Міністерство оборони має оприлюднити інформацію щодо закупівель та надати доступ всім кваліфікованим учасникам до закритого модуля для участі у відборі. Всі закупівлі, проведені у закритому модулі, мають бути перевірені контролюючими органами. Резюме результатів перевірки варто оприлюднювати з метою збереження довіри партнерів України та інформування громадськості.