21 березня 2024 року Центр досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки (KSE Aгроцентр) організував семінар «Партнерство країн Африки та України в сільському господарстві: розкриття потенціалу співпраці з країнами Західної Африки».

Напочатку семінару доктор Марія Богонос, керівниця KSE Aгроцентр, привітала доповідачів та гостей та підсумувала результати двох перших семінарів, присвячених кооперації України та африканських країн у сільському господарстві. Продовольча торгівля між двома регіонами має значний потенціал, але наразі вона ускладнена логістичними бар’єрами та нетарифними обмеженнями. Крім того, співпраця може розвиватися через трансфер технологій та розвиток інфраструктури.

Доктор Павло Мартишев, дослідник KSE Aгроцентр, надав огляд сільського господарства України та перспективні напрями співпраці з країнами Західної Африки.

Основні тези:

• Агропродовольчий сектор України відіграє значну та зростаючу роль у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки. З точки зору експорту зерна, його внесок у глобальну продовольчу безпеку був здатний забезпечити продовольством близько 332 млн. осіб у 2021 році (на додаток до власного населення), що можна порівняти з поточним населенням США.

• У 2021 році Україна експортувала 13 млн. тонн сільськогосподарської продукції на $3.8 млрд. до 52 держав Африки. Частка Західної Африки становила менше 1%.

• Експорт агропродовольчої продукції України до Західної Африки не надто диверсифікований і базується здебільшого на зернових та рослинних оліях. Водночас країни Західної Африки експортують в Україну какао-боби, каву та чай, фрукти та горіхи. Імпорт агропродовольчої продукції із Західної Африки в Україну перевищує експорт.

• Україна може розширити власну присутність на продовольчому ринку Західної Африки; українське сільськогосподарське виробництво відновиться найближчими роками завдяки сприятливим природним умовам, швидкому розвитку сектору аграрних технологій, високій конкурентоспроможності на світовому ринку та іншим факторам.

• Варіанти співробітництва у сільському господарстві між Україною та Західною Африкою можна розвивати в трьох основних напрямках: а) сприяння експорту агропродовольчої продукції до Західної Африки (особливо зерна, рослинних олій, м’яса птиці, насіння, перероблених харчових продуктів, спеціалізованих харчових продуктів); б) інфраструктурні проекти (силоси, холодильні камери, іригаційні системи); в) розвиток дорадчих послуг у сільському господарстві.

Професор Абіодун Банколе з економічного департаменту Ібаданського університету в Нігерії презентував стан нігерійського агросектору.

Основні тези:

• Сільське господарство займає значну частку економіки Нігерії; протягом останнього десятиліття сектор займав 25% ВВП та 38% робочої сили.

• Близько 90% вартості продукції сільського господарства становить продукція рослинництва, частка тваринництва близько 7%.

• Розвиток нафтового сектору в країні стимулював відтік ресурсів з менш прибуткового агросектору, а також негативно вплинув на конкурентоспроможність аграрного експорту через ефект голландської хвороби (надмірне укріплення національної валюти через продаж природних ресурсів).

• В країні домінують підсобні господарства: 80% фермерів є малими, 90% земель знаходиться в руках дрібних фермерів.

• Нігерія є нетто-імпортером продовольства. Імпорт складається переважно з пшениці, цукру, риби, молочних продуктів. Водночас основними товарами експорту є кунжут, горіхи кеш’ю, какао боби, бавовна.

• Поточна аграрна політика Нігерії спрямована на підтримку самозабезпечення населення продовольством, створення робочих місць та диверсифікацію економіки. Активно підтримується виробництво касави, рису, сорго, бавовни та какао.

• Тваринники часто випасають худобу на полях інших фермерів, що створює конфлікт. Уряд намагається вирішити цю проблему через накладення територіальних обмежень на випас худоби.

Доктор Яв Осеі-Азаре з департаменту аграрної економіки та бізнесу університету Гани описав проблеми та можливості місцевого сільського господарства.

Основні тези:

• Економіка Гани дуже залежна від сільського господарства, яке складає 21% ВВП.

• Головною проблемою місцевого агросектору є низька продуктивність. Фермери мають недостатній доступ до насіння високоякісних гібридів, агрохімікатів, добрив та фінансових ресурсів. Крім того, сільське господарство дуже залежне від дощів; лише 3% земель зрошується.

• Інтенсифікація аграрного виробництва призводить до скорочення лісів, зниження біорізноманіття та значних викидів парникових газів.

• Слабкою ланкою продовольчої системи є логістика та складська інфраструктура. Внаслідок цього частка втрат продукції сягнула 20% у 2021 році, а різниця між цінами продажу фермерів та експортерів знаходилася на рівні 170% від цін фермерів.

• Країна залишається дуже залежною від імпорту базових продуктів харчування, таких як рис, пшениця, курятина, соєві боби, томати.

• Розвиток харчової переробки стримується недотриманням практик безпечності продукції, розповсюдженням захворювань харчового походження, бактеріальним забрудненням продуктів, недотриманням норм гігієни при пакуванні продукції. Ця проблема посилюється фальсифікацією та надмірною хімізацією продуктів, слабким законодавчим регулюванням в сфері безпечності харчової продукції.

• Посилюється нерівномірність раціону харчування та рівня доходу між бідними сільськими територіями на півночі країни та міськими територіями на півдні.

Доктор Фе Докур Шарле з департаменту освіти, ENSEA, Кот-д’Івуар, розповів про основні проблеми місцевого сільського господарства.

Основні тези:

• Сільське господарство Кот-д’Івуару спеціалізується на рослинництві. Основними місцевими культурами є кукурудза, рис, ям, касава, банани.

• Місцевий продовольчий сектор дуже залежний від імпорту зернових, цукру, алкоголю.

• Головним викликом для фермерів є зміна клімату, яка проявляється в чергуванні сильних посух та злив.

• Нерозвинена аграрна інфраструктура призводить до ринкової нестабільності та зниження доходів фермерів.

• Продовольча безпека в країні може бути посилена шляхом зростання продуктивності виробництва, диверсифікації сільськогосподарських культур та зміцнення місцевих громад.

Загалом, результати семінару показали проблеми та перспективи сільського господарства у Західній Африці, а також шляхи для можливої співпраці з Україною.