Якщо з початку російського вторгнення в Україну відсоток компаній, які згортають операції в РФ, різко зростав до середини квітня 2022 р, то протягом останніх 8 місяців співвідношення тих, хто йде чи залишається, практично не змінюється, хоча ми все ще бачимо періодичне зростання частки тих компаній, які залишаються на ринку РФ (за рахунок додавання нових компаній в базу). Тим не менше, якщо оперувати загальними цифрами в базі даних KSE, близько 37,3% компаній вже заявили про вихід з ринку РФ або призупинили свою діяльність, але 39,6% все ще залишаються присутніми в країні, 15,8% вичікують і лише 7,2% здійснили повний вихід³.

У той же час, з т.з. на економіку Росії, вплив лише 233 компаній, які повністю вийшли з країни, складно не дооцінити, оскільки в 2021 році в них працювало 27,5% персоналу, занятого в іноземних компаніях, а компаніям належало близько 17,0% активів, 14,2% капіталу інвестованого іноземними компаніями в країну, і в 2021 році вони генерували виручки на 55,1 млрд дол або 18,2% від всієї виручки і сплатили 3,7 млрд дол податків або 14,6% від загальної суми податків, сплачених компаніями, які спостерігалися. Дані по 1 400 ТОП компаній представлені в таблиці вище.

Як видно на діаграмах вище на основі даних за 2021 рік, приблизно однаковий % виходу отримано на основі кількості компаній (16%) і частки вилученого в результаті їх виходу доходу (18%). У той же час зовсім інша картина для тих, хто ще залишається – 45% компаній представляють 26% доходу, а 16% компаній, що вичікують, представляють 27% доходу, отриманого в Росії. Висновок може полягати в тому, що менші компанії з нижчими доходами вважають за краще залишатися, а ті, які мають більший дохід, більш охочі вичікувати, обмежуючи свої інвестиції як виправдання (водночас вони продовжують заробляти та реінвестувати свій прибуток в Росії).

KSE Institute вже зібрав і проаналізував дані про дохід, капітал, активи та чистий прибуток (прибуток або збиток) у 2022 році для 1356 компаній (близько 80 компаній, дані яких у нас були зібрані раніше поки не надали свою звітність) і надає нижче перший доступний аналіз (наскільки нам відомо подібні дані оприлюднюються вперше), більше деталей буде буде надано найближчим часом, як тільки ми отримаємо повну інформацію.

Як ви можете бачити з діаграм вище, компанії, які повністю вийшли з Росії, змогли отримати на 2% менше доходу в 2022 році (16,2% від загального обсягу), ніж у 2021 році (18,2% від загального обсягу, що зрозуміло, оскільки більшість із них залишили країну ще до кінця року). Компанії, що виходять, також отримали значно менше (-9,4%) доходів у 2022 році (19,7% від загального обсягу), ніж у 2021 році (29,1% від загального обсягу). Також група компаній зі статусом KSE «виходять» є єдиною, яка стала збитковою за чистим прибутком/збитком, отриманим у 2022 році. Водночас компанії, що залишилися, змогли отримати значно більшу (+7,2%) виручку в 2022 (33,1% від загального обсягу), ніж у 2021 році (25,9% від загального обсягу). Крім того, компанії зі статусом «вичікують»⁴ також отримали вищу частку (+4%) доходу в 2022 році (30,9% від загального обсягу) проти 26,9% від загального обсягу в 2021 році. Отже, ключовий висновок полягає в тому, що гроші важливі для тих компаній, які все ще пов’язані з місцевим бізнесом у Росії.

Ось список ТОП-10 компаній зі статусом KSE «залишаються» та «вичікують» за обсягом доходів у 2022 році:

1. Philip Morris – $7,888 млрд

2. Japan Tobacco International – $7,358 млрд

3. Pepsi – $4,663 млрд

4. Auchan – $3,463 млрд

5. Metro AG – $3,405 млрд

6. Danone – $3,002 млрд

7. Mars – $2,646 млрд

8. Procter & Gamble – $2,234 млрд

9. Chery Automobile – $2,154 млрд

10. Cargill – $2,130 млрд.

Оскільки Leroy Merlin і Nestle (вони також отримували одні з найбільших доходів у Росії згідно даних за 2021 рік) ще не надали свою фінансову звітність в РФ, але ми вважаємо, що вони також отримали дуже високий обсяг доходу, але зможемо це підтвердити лише коли ми отримуємо їх звітність.

Підсумовуючи перші результати нових даних, отриманих за 2022 році та порівнюючи їх із 2021 роком, можна побачити позитивні тенденції щодо значного падіння доходів та капіталу. Лише активи майже не змінилися (275,6 млрд доларів США у 2022 році проти 288,3 млрд доларів США у 2021 році) і навіть, ймовірно, збільшаться, коли ми отримаємо решту звітів для приблизно 80-100 компаній. Невдовзі KSE Institute представить більш детальний аналіз ключових результатів, про які було оголошено вище. Будь ласка, перевіряйте наші новини для ознайомлення зі спеціальним випуском дослідження, яке буде опубліковане незабаром.

Поточний прогрес компаній, які повністю вийшли проти інших такий:

Більше інфографіки і аналітики у спеціальному розділі нашого сайту за посиланням https://leave-russia.org/uk/bi-analytics

ФОКУС ТИЖНЯ: Зміна географії фінансово-економічної співпраці з Росією що призводить до нівелювання західних санкцій

Весною 2022 року, через вторгнення до України, Росія опинилася під потужними колективними західними санкціями, запровадженими коаліцією з понад 40 країн. Діючий щодо Росії санкційний режим був дійсно безпрецедентеним. Вперше за останні півстоліття екстраординарні по масштабам обмеження було введено проти великої економіки світу (з ВВП в 1,78 трлн. доларів США в 2021 році⁵). Російська економіка широко вбудована у глобальні мережі зв’язків та виступає найважливішим постачальником енергоресурсів у світі.

На Росію накладено в сукупності майже 13 тис. секторальних економічних обмежень. Російська економіка має спрощену структуру на видобувний сектор, працюючий в основному на експорт промислової та енергетичної сировини, що є джерелом формування значних міжнародних валютних резервів та більшості доходної частини бюджету. Наприкінці 2021 року частка Росії світового експорту газу становила біля 25%⁶.

На перший погляд, західні санкції видаються ефективними: російська економіка скоротилася, багато російських банків і компаній відрізані від міжнародних фінансових і торгових систем, а технологічні санкції ЄС і США послабили ключові галузі промисловості та підірвали їх здатність до інновацій. Однак статистика показує, що реальний вплив санкцій у низці сфер все ще нижчий за очікуваний, а російський імпорт майже повернувся до «довоєнного» рівня 2020 року. У деяких випадках експорт технологій подвійного призначення, які можуть бути використані у війні з Україною, підскочив «практично від нуля до десятків мільйонів доларів»⁷.

Однак, ситуація, що склалася в російській економіці минулого року, можна вважати унікальною – розширення профіциту торговельного балансу (за підсумками року він збільшився з 190,3 млрд. доларів США до 308 млрд. доларів США) на тлі зростання світових цін на енергоресурси, що підтримало курс рубля та бюджет. Це значно стримало очікуваний спад в економіці.

Обсяги експорту російської нафти майже не постраждали від санкцій, зокрема, Росія експортує приблизно стільки ж нафти, як і до війни, поставки, які раніше прямували до США та Європи, тепер йдуть до Азії, Африки та на Близький Схід. Варто зазначити, що частка американського долара на торгах на російській біржі різко скоротилася — у лютому 2023 року на китайський юань припало майже 40% всього обсягу торгів основними валютами, на долар США — 38%, на євро — 21,2%. Торік у лютому на долар США припадало 87,6%, на юань — 0,32%, на євро — 11,9%⁸. В 2022 році відбувся сплеск експорту до сусідніх з Росією країн. Це свідчить про те, що заборонені продукти могли надходити в Росію через «чорний хід».

Як приклад, офіційний дилер Lamborghini російський “Автодім” відкрив монобрендовий салон марки в “Москва-Сіті”, хоча постачання нових автомобілів цієї марки в країну було припинено ще навесні 2022 року. Салон поповнюється автомобілями з паралельного імпорту. Фактично, це нові машини з невеликим пробігом, але куплені не у офіційного імпортера⁹.

Статистичні дані про торгівлю показують, що експорт певних товарів до третіх країн, який роками залишався на стабільному рівні, раптово різко зріс після початку війни або введення санкцій. Це не може бути просто збігом обставин¹⁰. Можна стверджувати, що російська торгівля на цей час стала сфокусована у бік азійських країн.

Поки західні країни об’єднуються, щоб надати українцям зброю для продовження боротьби з Росією, їхні власні технології використовуються Росією для боротьби у відповідь.

Як приклад, прямий продаж мікросхем до Росії зі США та їх союзників впав до нуля. З 2017 по 2021 рік Росія закуповувала у ЄС, США, Японії та Великобританії передові чіпи та інтегральні схеми в середньому на 163 млн. доларів США. У 2022 році цей показник знизився до 60 млн. доларів США. Але цей дефіцит вдалося заповнити за рахунок постачання з Туреччини, Сербії, ОАЕ та інших країн¹¹.

Дані про торгівлю показують, що інші країни втрутилися, щоб забезпечити Росію частиною того, що їй потрібне. Після різкого падіння одразу після вторгнення в Україну російський імпорт мікросхем знову почав зростати, особливо з Китаю.

Довідково: в 2022 році Вірменія імпортувала на 515% більше чіпів та процесорів зі США та на 212% більше з ЄС, ніж у 2021 році. Потім Вірменія експортувала 97% цієї продукції до Росії¹². В цьому контексті Китай є не просто постачальником чутливих товарів на російський ринок, але ймовірно й постачальником їх до ВПК Росії, забезпечуючи 57% поставок напівпроводників¹³.

В 2022 році Казахстан відправив до Росії передові напівпровідники на суму 3,7 млн. доларів США. При цьому в 2021 році цей показник становив лише 12 тис. доларів США¹⁴.

Існує, як мінімум, шість схем ухилення від санкцій, які, на думку Вашингтона, використовує Кремль для придбання напівпровідників та іншої електроніки, яка є центральною для російського виробництва систем наведення для її ракет, безпілотників, танків та іншої військової техніки. Більшість цієї технології має подвійне призначення, тобто її також можна використовувати у виробництві звичайних споживчих товарів, таких як мобільні телефони, радіоприймачі, принтери та пральні машини. У деяких випадках Росія, здається, купує такі товари, а потім позбавляє їх високотехнологічних частин¹⁵.

В лютому 2023 році Європейський банк реконструкції та розвитку опублікував доповідь¹⁶, згідно з якою після введення перших санкцій у березні 2022 року експорт з ЄС та Великої Британії до Росії скоротився більш ніж удвічі, а експорт з Європи до Вірменії, Казахстану та Киргизстану підозріло підскочив на 15-90%. Також, «підозрілим бумом» на німецькі товари в Центральній Азії звернули увагу у Німеччині. Доходи німецьких компаній від торгівлі з Казахстаном в 2022 році зросли порівняно з 2018–2020 роками на 210%, з Киргизстаном — на 1157% відповідно. Експорт товарів з Нідерландів до Киргизстану зріс на 142%, а з Киргизстану до Росії — на 233%. Країни, що межують з Росією, купують все більше товарів з Європи та підточують санкційний режим Заходу, перепродуючи їх Москві. При цьому відстежити весь ланцюжок постачання іноді дуже непросто¹⁷.

Влада Німеччини вважає, що може йтися про постачання до Росії паралельним імпортом в обхід санкцій, особливо в рамках ЄАЕС. У Берліні це вважають неприпустимим. За даними Bild, на це вже звернув увагу і спецпредставник ЄС із санкцій Девід О’Салліван. Загалом, за підрахунками Східного комітету німецької економіки, за 2022 рік зріс експорт із Німеччини автомобілів і автозапчастин (до Казахстану – на 507%, до Вірменії – на 761%), хімічної продукції (до Казахстану – на 129%, до Вірменії – на 110%), електроустаткування (до Узбекистану – на 105%, до Вірменії – на 344%), металопродукції (до Казахстану – на 137%) та одягу (до Казахстану – на 88%)¹⁸.

Ще в 2022 році Мінфін США заявив, що щонайменше 18 країн допомагають Росії обходити санкції. Серед них увійшли Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан¹⁹.

У Вашингтоні дали зрозуміти, що ключовим партнерам Росії у регіоні пропонується вибір: «залишатися на зв’язку зі світовою економікою або надавати матеріальну підтримку Росії і втратити доступ до найважливіших світових ринків». Інакше кажучи, США пригрозили вторинними санкціями за організацію реекспорту забороненої продукції в Росію. Зазначена мета — «позбавити Росію ресурсів та обладнання, необхідних їй на полі бою, та обмежити доходи, на які розраховує Кремль.

Туреччина першою із великих «дружніх» торгових партнерів Росії закрила можливість транзиту санкційних товарів до Росії як результат тиску ЄС на Туреччину щодо транзиту європейських товарів. В 2022 році Туреччина стала найбільшим транспортним хабом санкційних товарів, призначених для Росії, включаючи паралельний імпорт. Місячний транзит товарів через Туреччину становив 200-400 млн. доларів США²⁰.

Додатковим підтвердженням з нашого боку того факту що “дружні” до Росії країни допомагають обходити їй санкції може бути те, що практично половина доданих в 2023 році нових компаній в базу KSE були з штаб-квартирами в країнах Азії та Близького Сходу, а саме: Китай та Гонгконг: +54 компанії, ОАЕ: +17 компаній, Туреччина: +8 команій, Індія, Іран та Японія: по +6 компаній, Узбекістан: +3 компанії, Казахстан: +2 компанії. З іншого боку, прикро спостерігати що і країни т.з. “санкційної коаліції” теж не відстають і продовжують заходити на російський токсичний ринок, наприклад, США: +38 компаній, Великобританія: +17 компаній, Німеччина: +10 компаній, Франція: +8 компаній. Звичайно, деякі компанії ми не змогли ідентифікувати раніше, але загальний тренд не може не насторожувати.

У цьому зв’язку слід зазначити, що в 2023 році Європейський Союз ухвалив десятий пакет санкцій проти Росії у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, зокрема, передбачається посилення з дотримання санкцій, що стає все більш важливим²¹.

Враховуючи вищевикладене, вже зрозуміло, що західні санкції не призвели до жорсткої кризи у російській економіці, хоча й завдало їй чималої шкоди.

Запровадження санкцій було повільним і неефективним. Західні лідери спочатку погано формулювали свої амбіції — від «деградації та руйнування» ланцюгів постачання Росії до «похитування» основ її економіки. Але, нажаль, отвори в санкційних «сілках» виявились все ще значними та численними. Поведінка багатьох країн була у кращому випадку неоднозначною, а в гіршому – призвела до подальшого отримання прибутку від надання можливостей для обходу західних санкцій для Кремля та його ставлеників.

Але є ще багато, що можна зробити — починаючи з кращого внутрішнього впровадження санкцій у країнах-союзниках і більш активної дипломатичної взаємодії, щоб повернути назад прогрес, якого Росія досягла в протидії міжнародної підтримки санкцій. Немає сумніву, що союзники України винесли уроки зі своєї слабкої відповіді санкцій на анексію Росією Криму в 2014 році і пройшли довгий шлях від свого попереднього початку минулого року. Але оскільки Кремль пристосовується та маскує свої ланцюжки поставок і фінансові зв’язки, Заходу потрібно буде оцінити та відповідно скоригувати свою діяльність²².

У цьому зв’язку ЄС планує затвердити одинадцятий пакет санкцій проти Росії. Нажаль, постійні представники держав-членів Європейського Союзу на зустрічі в п’ятницю 12 травня 2023 року поки не змогли погодити одинадцятий пакет санкцій проти Росії, але ще одне засідання заплановане наступного тижня²³. Наразі постає актуальне питання запровадження вторинних санкцій у відносинах до тих країн²⁴, які допомагають Росії обходити існуючі обмеження. Один із таких заходів – це запровадження загального санкційного режиму для всіх західних та азіатських країн. Прикладом цього є зростання інтересу до ринків СНД, коли потрібно було налагоджувати логістичні ланцюжки для паралельного імпорту до Росії, який вже перевищив 20 млрд. доларів США²⁵.

Та все ж таки, у питанні контролю за дотриманням санкцій поки що більше надії на США, які намагаються частково зупинити потік паралельного імпорту, використовуючи вторинні санкції. Показовою в цьому плані є раптова зупинка Туреччиною транзиту санкційних вантажів до Росії²⁶.