Інвестиції у виробництво птиці в Україні повʼязані з парадоксом. З одного боку, країна має конкурентні переваги у земельних ресурсах, кормах та вартості праці, що створює сприятливі умови для розвитку птахівництва. З іншого боку, МСП стикаються з обмеженим доступом до фінансування — проблемою, що ще більше загострилася внаслідок війни, — тоді як усі інвестори змушені долати затяжні бюрократичні процедури.

Птахівництво в Україні має значний потенціал для іноземних та великих українських інвесторів. Капітальні витрати конкурентоспроможні порівняно з США, Францією чи Польщею. Доступне зерно, кваліфікована робоча сила та зростання споживчого попиту підсилюють привабливість інвестицій. Проте тривалі терміни затвердження проектів створюють відчутні бар’єри навіть для великого бізнесу. Реалізація проектів в Україні займає від 2 до 3 років від моменту задуму до запуску. Тоді як у Румунії чи Бразилії аналогічний цикл займає 12–18 місяців.

Особливо важко розширити діяльність малим виробникам. Вимоги фінансових установ щодо застави і процентні ставки за кредитами на рівні 15–21%, що частково спричинені війною, суттєво скорочують кількість МСП, готових залучати кошти. 

Детальніший аналіз ситуації – у  Стартовому огляді від KSE Institute “Парадокс запуску бізнесу птахівництва в Україні”. Документ підготовлено напередодні виходу звіту «Євроінтеграція 2.0. Всередині галузі птахівництва України. Том 1: Сильні сторони та вузькі місця», аби поділитись попередніми висновками та ініціювати профільну дискусію.