Державні пенсії достатньо малі. Чому так відбувається?
Для того, щоб це пояснити, треба розуміти, що в нас солідарна пенсійна система, це означає, що люди, які зараз працюють та відраховують внески у Пенсійний фонд, фінансують пенсіонерів.
В Україні демографічна ситуація така, що кількість працюючих (16 млн.) та кількість пенсіонерів (12 млн.) майже співпадає, виходить десь 1,3 працюючих на 1 пенсіонера (а якщо рахувати лише тих працюючих, хто сплачує соціальний внесок (а це 12 млн.), співвідношення падає до 1:1).
Ось, наприклад, при заробітній платі у 10 000 гривень працююча людина відраховує приблизно (якщо округлити) 2000 гривень. А ще у нас існують підвищені пенсії для суддів, наукових працівників тощо, ну і бажання платити якнайменше податків (тобто не з усієї зарплати, а виключно з мінімально обов’язкової суми). Тому на одну людину припадає зовсім небагато — ці умовні 2000 стають ще меншими.
Що це за солідарна система?
Ця схема народилася у 19 столітті, коли дітей було багато, а пенсіонерів – мало. Вона працює як фінансова піраміда — коли велика кількість молодих (основа) фінансує меншу кількість пенсіонерів (верхівку). Зараз це вже не працює.
Як можна покращити цю ситуацію?
Це питання гостро стоїть у багатьох країнах, де мало дітей і населення старіє. Наприклад, країни Європи зараз переходять на індивідуальне пенсійне забезпечення, коли кожна людина відкладає сама на свій майбутній пенсійний рахунок. У випадку різкого переходу до нової пенсійної системи, вплив на собі відчують:
- ті, хто зараз отримують пенсії за рахунок працюючих. Вони перестануть отримувати гроші зовсім;
- люди, які працюють зараз, нічого не отримають за попередні роки роботи. Вони відраховували гроші, але ті гроші вже виплачено сучасним пенсіонерам.
Що робити Україні?
В чистому вигляді перехід на індивідуальну систему страхових відрахувань застосувати не можна, бо старенькі люди вже не зможуть перейти на цю систему, у них найчастіше немає постійних доходів, з яких вони могли б робити відрахування, вони вже пройшли цей етап життя. Тому потрібний перехідний період, коли держава частково фінансує пенсіонерів, але люди, які зараз роблять відрахування у Пенсійний фонд, державною системою пенсій користуватися вже не зможуть. Їм потрібно працювати і відраховувати собі на індивідуальні пенсії. Підтримка сучасних пенсіонерів може відбуватися непрямо, за рахунок інших податків (як це частково і відбувається зараз, коли дефіцит Пенсійного фонду фінансується з бюджету.)
Навіщо піднімати пенсійний вік?
В цілому, пенсія – це заощадження людині на той період, коли вона вже не спроможна в силу поганого здоров’я чи старості заробляти. Пенсійний вік підвищують усі країни, бо останнім часом тривалість продуктивного життя людей зростає завдяки досягненням науки та медицини. Тому підвищення пенсійного віку по суті відбиває реальний стан речей – людина довше залишається продуктивною.
З фінансової точки зору, є декілька факторів, які визначають баланс пенсійного фонду в кожен момент: кількість працюючих, розмір зарплати та ставка відрахування – це доходи. З іншого боку, витрати залежать від кількості пенсіонерів та розміру пенсій. Підвищення пенсійного віку одномоментно збільшує кількість тих, хто сплачує, та зменшує кількість тих, хто отримує. таким чином, це дозволяє виплачувати пенсії на якомусь адекватному рівні.
Альтернативою підвищенню пенсійного віку є зростання економіки та підвищення зарплат (а для цього треба ставати більш продуктивними, а не просто платити більше) та детінізація зарплат (а цей процес дуже складний).
Чому не можна вирівняти усі пенсії?
Це не дасть значного ефекту. Зараз в Україні 12 мільйонів пенсіонерів, з них 400 тисяч тих, хто отримує спеціальну пенсію – тобто їх десь 3 відсотки. Навіть якщо ми заберемо у привілейованих пенсіонерів все, це не покращить відчутно ситуацію решти пенсіонерів – замалий вплив.
Чому не можна забрати в багатих і все віддати пенсіонерам?
Це питання “справедливість проти ефективності”. Звісно, було б справедливо підняти пенсії. Сучасні пенсійні виплати – це ганьба. Але щоб щось дати, треба десь його взяти. Якщо ми почнемо зараз забирати в багатих (піднімати податки, наприклад), ми заплатимо за це ще більшою бідністю — бізнес піде в ще більшу тінь, що зменшить, а не збільшить, податкові надходження, або навіть емігрує.
Тобто нам потрібний баланс у цій боротьбі.
Коли варто робити перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи?
Це мало бути зроблено у 2001, коли це вже починали робити. Або у 2004, коли було прийнято необхідні закони. Але цього не зробили. І як показує час, чим далі — тим стає гірше, бо пенсіонерів більшає, а працюючих меншає. Це веде до ще більшого дисбалансу. Тобто моя відповідь як науковця, чим раніше – тим краще.
Якщо б ви були біля керма, як би ви реформували систему?
Принципи були озвучені ще у 2004 році:
- перехід на систему індивідуальних пенсійних накопичень;
- підняття пенсійного віку.
І ще одне, я б інвестувала у доступність соціальної сфери для пенсіонерів (це медицина та соціальна підтримка).
З Ганною Вахітовою розмовляв Валентин Літвінов, студент Київської школи економіки
