Спеціально для Економічної правди
28 жовтня 2020
Після 20 років мораторію Україна впритул наблизилась до запуску прозорого ринку землі.
Шлях був непростий: значний спротив з боку зацікавлених осіб, які звикли годуватись за рахунок існування сірого ринку, численні популістичні маніпуляції та два місяці розгляду понад 4-х тисяч подекуди абсурдних правок.
Але це сталось! 30 березня законопроєкт, яким нарешті відкрили ринок землі, підтримали нардепи. І хоча зараз ми отримали ринок у сильно обмеженому форматі, це рішення, безперечно, є переломним в боротьбі за запуск прозорого та чесного ринку землі в Україні.
Якими мають бути подальші кроки
Насправді, земельна реформа не обмежується прийняттям самого лише закону про обіг земель. Вона передбачає реалізацію ряду законодавчих ініціатив, без яких повноцінне функціонування ринку — неможливе.
Загалом “земельний пакет” складається із 9 законів і законопроєктів та комплексу заходів, покликаних забезпечити прозорість подальшого управління земельними ресурсами.
Йдеться про моніторинг земельних відносин, впровадження механізму земельних електронних аукціонів, запуск Аграрного реєстру, а також створення Фонду гарантування кредитів, що покращить доступ агро-МСБ до кредитування.
Другим за важливістю для побудови ефективного ринку землі серед всього пакету є проєкт ЗУ №2194, який виправляє законодавчі колізії у сфері децентралізації та дерегуляції земельних відносин.
Важливо, що 7 жовтня Комітет ВРУ з питань аграрної та земельної політики рекомендував до прийняття цей законопроект у другому читанні. А отже, нам варто очікувати голосування на його користь народними обранцями найближчим часом — будемо сподіватися, вже наприкінці жовтня.
Попередня спроба децентралізації земельних відносин була провалена
Для справедливості варто зазначити, що це не перша спроба провести децентралізацію земельних відносин. Минула була розпочата ще у 2018 році за Уряду Гройсмана, проте повномасштабною за два роки вона так і не стала.
Більшою мірою це відбулось через забюрократизованість та складність самого процесу, а також тому, що землю тоді передбачалось передати лише об’єднаним територіальним громадам, яких на той час було менше 40%.
До того ж, у тодішньому розпорядженні (№60-р від 31 січня 2018р.) йшлося тільки про передачу земель с.г. призначення. А, отже, навіть при повноцінному проведенні запланованої на той час децентралізації, громади все одно не отримали б у своє управління дороги, лісосмуги, та інші види земель державної власності.
Загалом, неефективне управління земельними ресурсами та відверта корупційна складова цього процесу, особливо щодо державних земель, тобто фактична відсутність земельного ринку, як такого, стала однією з ключових причин недофінансування бюджетів сільських громад протягом останніх десятиліть.
Наслідком чого стало обмеження можливостей розвитку сіл та значне зростання розриву між рівнем життя у сільській та міській місцевостях і як результат — відтік населення з сільської місцевості.
Зі свого боку, проведення повноцінної децентралізації управління земельними ресурсами має виправити цю ситуацію.
Чому цього разу все має вдатися
Першою принциповою відмінністю є кардинально інша філософія, яку закладає законопроєкт №2194. Адже повноваження державних органів суттєво зменшуються, у той час, як місцевих громад – навпаки зростають.
Проведена Держгеокадастром “домашня робота” є другою важливою відмінністю. Паралельно із загальними трансформаційними процесами, що відбуваються в Держгеокадастрі останніми місяцями, була запущена повномасштабна інвентаризація земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться у державній власності.
Враховуючи значну підтримку Президента та Уряду, в цьому питанні, є всі підстави розраховувати, що найближчим часом інвентаризація земель завершиться.
Усі землі будуть оцифровані, а можливості для збереження корупційних схем та “сірих” ділянок на земельній мапі України — мінімізовані.
Децентралізація зробить місцеві громади господарями своєї землі
Ухвалення законопроєкту №2194 дозволить нарешті передати державні землі за межами населених пунктів у комунальну власність місцевих громад. Фактично, місцеві органи влади отримають можливість здійснювати контроль та управління цими землями.
Це, у свою чергу, дасть підґрунтя їх розвитку за рахунок більш ефективного використання земельних ресурсів і, як наслідок, збільшення податкових надходжень, запровадження довгострокового планування, а також залучення інвесторів для розбудови як інфраструктури, так і виробничих підприємств.
Ринок землі, як суспільний компроміс, було ухвалено у вкрай обережному форматі — без іноземців та з обмеженими розмірами ділянок.
Це робить необхідність прийняття усього “земельного пакету” ще вищою — адже без нього ринок не запрацює нормальним чином та не дасть позитивного економічного ефекту.
Лише завдяки комплексному підходу буде можливо запустити прозорий та чесний ринок землі та з часом підвищити його ефективність через перехід до більш ліберального формату.
