Що таке криптогривня і чи потрібна вона взагалі?
Почнемо з кінця, чіткого визначення, що це таке немає, і це нормально. Загалом це – цифровий актив. Найбільш схожий актив – це готівка. Готівка – це фізичний актив, який існує у паперовому вигляді, і який кожен має приймати – тобто ви можете принести її до банку і покласти на рахунок. Якби ми хотіли зробити цю гривню цифровою, то ми б відкрили рахунки до яких ви маєте доступ через додатки і місця, куди ви приносите фізичні гроші, а вам на рахунок зараховують криптогривню. Тобто це такий електронний еквівалент готівки.
Як це зробити?
Це можна робити або централізовано (через регулятор), або децентралізовано. В першому випадку, Національний банк України мав би на своїх серверах відкрити рахунки, тоді люди приносили б готівку, яку банк зараховував на електронний рахунок. Зараз таких прикладів не існує, бо все центральні банки працюють виключно з фінансовими установами, а не з фізичними особами. Центробанки ведуть клірингову систему розрахунків між банками, а банки, в свою чергу, відкривають рахунки для фізичних осіб. А тут напряму ви відкривали б рахунок у НБУ.
Якщо створювати криптогривню децентралізовано, то можна зробити це на блокчейні. Наприклад, можна зробити KSE-coin, і сказати, що один коїн дорівнює одній гривні. Ми робимо цифровий запис і кожен раз коли нам приносять гроші – ми робимо запис, що людина є власником певної кількості грошей. Тобто різниця у тому, хто адмініструє і хто гарантує обмін.
Ключовий аспект: ми маємо довіряти емітенту — чи то приватній особі, чи центральному банку. Довіряти, що буде певний курс і що ця установа не зникне кудись. В цьому аспекті з НБУ легше, він буде абсорбувати гривню і видавати вам електронний еквівалент, ця установа захищена законом та нікуди не зникне. Але сервіс та механізми можуть бути не такими якісними, як у приватних емітентах.
В порівнянні з криптовалютами готівка має приємний бонус – це приватність. Ви віддали сто гривень і ніхто крім вас та людини, що їх отримала, про це може не знати. Ви можете дати прокуратурі свідчення, але факт передачі грошей буде дуже важко довести. Якщо інформація зберігається на серверах, це можна відслідкувати. Можливо це погано, можливо – добре.
В Україні є державна та приватна ініціативи щодо криптогривні. Сучасні дослідження показують, що людям важливіше, як вони будуть працювати з активом, сustomer experience, ніж якість та фундаментальні аспекти.
Приватна ініціативна більш гнучка, більш лояльна до клієнтів та більш відкрита. Але приватна ініціатива може збанкрутувати за певних обставин чи відчувати якісь проблеми, в той самий час, Національний банк не може збанкрутувати та й можливостей захистити власників криптогривні в нього більше. Відкритими залишаються питання про клієнтську підтримку, захист та безпеку, про те, як банки будуть це все впроваджувати.
Чи є країни, які наблизилися до впровадження такого способу розрахунку?
Є швейцарська ініціатива, є декілька інших, але головна проблема у тому, що буде з комерційними банками, чи будуть громадяни довіряти новій системі. Готівка працювала як позабанківський актив, яким ви могли користуватися незалежно від банків, які теж не є ідеальними. Готівка добре зарекомендувала себе, але чи настав час створювати новий актив , який ми поки не дуже розуміємо? Очікувано, що державні органи більш консервативні, фінтеківські установи – дуже прогресивні.
Але те, що тестування криптогривні відбувалося і у приватних компаніях, і у державному регуляторі свідчить про те, що в нас Нацбанк дуже сучасний і новаторський як для країни, що розвивається.
Якщо криптогривня все ж з’явиться, через скільки років ми відчуємо її помітний вплив?
Важко сказати, можливо через рік, а можливо й ніколи. Взагалі, наразі з криптогривнею є дуже багато проблем, які треба вирішити. Це і питання безпеки, і моніторингу, і обсягів користування нею. Тому зараз не можна зробити якийсь біль-менш точний прогноз.
