12.11.2020
“Я зараз скажу річ, яку більшість економістів, що мене знають, назвуть неправильною, а може й навіть порушенням релігії. Я вважаю, що зараз нам потрібно закривати бізнеси і надавати їм фінансування. Фінансування в нас не вистачає. Тож йдеться про друк грошей“.
Ця заява ексочільника Мінекономрозвитку та президента Київської школи економіки Тимофія Милованова на одному з телеефірів вразила багатьох українських фінансових експертів. Поняття “друку грошей”, про яке згадував Милованов, у контексті України часто асоціюється з найбільшими економічними кризами, девальвацією гривні та гіперінфляцією.
Воно означає, що коли економіка не здатна заробити достатньо для фінансування видатків державного бюджету, уряд покриває їх, позичаючи гривню у Національного банку. Гроші з’являються фактично з повітря, що миттєво знецінює їх.
У 2015 році Верховна Рада заборонила НБУ фінансувати уряд. Однак коронакриза та рекордний дефіцит держбюджету відновлюють цю дискусію: можливо Нацбанку дійсно варто відреагувати на важкі часи та допомогти державі з грошима?
Милованов виступає проти такого варіанту, запевнив він у розмові з LIGA.net. Що ж насправді ексміністр уряду Олексія Гончарука мав на увазі під “друком грошей”? Подробиці – у інтерв’ю.
“Я свідомо говорив спрощено. Просто так роздавати гроші – заборонено“
– Ви пропонуєте друкувати гроші, щоб підтримати економіку на час жорсткого локдауну. Чому ви підтримуєте саме жорсткий варіант?
– Я пропоную короткостроковий, але жорсткий локдаун, щоб збити пік захворюваності. Далі можна повернутися до структури адаптивного карантину, яка була в нас улітку. Моя позиція: якщо в нас немає коштів, щоб підтримати економіку упродовж цих трьох-чотирьох тижнів, треба їх надрукувати. Іншого варіанту немає. Навіть якщо ми закриваємо економіку на два дні – за це треба заплатити.
– Що ви розумієте під словом “друк”? НБУ та уряд мають роздати готівку усім, хто постраждав?
– Ні. Я свідомо говорив спрощено, щоб описати ситуацію, за якої ми повинні використовувати увесь наявний ресурс. Друк грошей або емісія – це не обов’язково безкоштовне фінансування держбюджету. Ми маємо багато правил та механізмів, встановлених законодавством. Просто так роздавати гроші – заборонено. Можна зробити перерозподіл видатків з держбюджету та направити їх на підтримку бізнесу. Це – ідеальний варіант. Але у бюджеті й без того велика діра – уряд матиме складності з тим, щоб профінансувати існуючий дефіцит.
Де брати гроші – десь 150 млрд гривень? Можна більш ефективно збирати податки, вимагати більше дивідендів від держпідприємств чи отримувати міжнародну допомогу, можна скорочувати видатки. Усюди – складнощі, 150 млрд за короткий термін не знайдеш, хоча й, думаю, Мінфін буде намагатися використати усі доступні варіанти. Однак основне – треба позичати через ОВДП. Коли я говорю про друк грошей, я маю на увазі саме це – залучення через ОВДП, однак за ринковими ставками.
– Фактично, саме на це було зроблено ставку весною, коли НБУ вводив механізм довгострокового рефінансування банків. Однак відтоді ми так і не побачили значного попиту на ОВДП. Чому він має з’явитися зараз?
– Мінфіну треба підвищувати ставки.
– Або натиснути на держбанки?
– Можна спробувати. Але вже не 2012 и не 2014 рік, там [в банках] є наглядові ради, до того ж, якщо це відбудеться, ринок зрозуміє, що система почала ламатися, тож наслідки, наприклад у вигляді певної паніки на валютному ринку, будуть і НБУ доведеться палити резерви.
– Чи повинен Нацбанк все ж так чи інакше фінансувати потреби держбюджету, враховуючи особливо складну ситуацію?
– Я проти. Не думаю, що варто змінювати механізми на рівні НБУ, швидше – на рівні уряду.
– Припустимо, Мінфін підвищить ставки. Ви очікуєте стрімкого збільшення інвестицій банків у ОВДП?
– Думаю, профінансувати потреби реально.
– Чи матиме це вплив на інфляцію?
– Якщо ми говоримо про ринкові ставки, наприклад, 15-18%, певний вплив, звісно, буде, але стрибка з 3% до 30% я точно не очікую.
– Тема друку грошей в Україні дуже сенситивна – розмова про це відразу повертає до корупційних та політичних ризиків: вважається, що політиків навіть близько не можна підпускати до “друкарського верстату” НБУ. Як від цього захиститися?
– Мені часто кажуть, що не можна говорити публічно про друк коштів, тому що політики почують про це та почнуть використовувати дискусію у своїх інтересах. Я вважаю, що треба навпаки обговорювати цю тему, а не робити з неї табу. Люди, схаменіться! Політики і без нас знають, як безкоштовно збирати гроші з держави. Вони давно все друкують. Не у прямому сенсі, але, коли, наприклад, міняється ціна на газ, коли банкрутіє Укренерго через “зелені тарифи”, коли ми витрачаємо 150 млрд грн на докапіталізацію ПриватБанку. Це дірки, які рано чи пізно повернуться до нас. І тоді їх треба буде закривати. Або податками, або вже реальним друком грошей.
“Бізнес краще готовий до карантину, ніж у березні: більшість адаптувалися або померли“
– Якщо припустити, що уряд все ж наважиться на жорсткий карантин, чи здатна сама система влади в Україні на швидкі дії, про які ви говорите?
– Я думаю, політики, як і бізнес, вже адаптувалися до нових умов й більш-менш розуміють, що та як швидко треба робити. Взагалі українська система добре пристосувалася до короткострокових викликів. До прикладу, швидка реакція на рішення Конституційного суду, коли необхідний законопроєкт був поданий майже моментально. Інша справа, що можна було б зробити певну домашню роботу та побудувати систему субсидіювання бізнесу на кшталт субсидій для населення. Однак попрацювати короткостроково, але інтенсивно, ми можемо.
– Який обсяг додаткових видатків потрібен, на вашу думку, у випадку жорсткого карантину?
– Думаю, кілька мільярдів гривень.
– Ви вважаєте, цього достатньо? Під час першого карантину втрати економіки обраховувалися сотнями мільйонів доларів на тиждень.
– Річна підтримка по безробіттю в Україні складає приблизно 12 млрд грн. Припустимо, ми витратимо чверть цього обсягу за чотири тижні локдауну…
– Бізнес матиме втрати через зрив контрактів, ресторани втратять частину запасів – це також збитки.
– За оцінкою Центру макроекономічного моделювання КШЕ, за сценарію помірного карантину падіння ВВП 2020 року складатиме 6,4%. За жорстких обмежень до кінця року – 6,7%. Тобто різниця всього 0,3 процентних пункти – якщо локдаун триватиме два місяці. Я ж пропоную жорсткий карантин на кілька тижнів: вплив менше 0,1% ВВП – незначні речі. До того ж, думаю, зараз український бізнес значно краще готовий до карантину, ніж у березні: більшість або адаптувалися, або померли.
– Яким може бути механізм оперативної виплати компенсацій бізнесу?
– Можливий варіант як у США – усі, хто заробив минулого року менш ніж певна сума, автоматично отримують компенсацію. Ми можемо зробити схоже: держава розуміє обороти ФОПів та компаній, тому реально створити систему, де компенсації, наприклад, 2% річного доходу, будуть отримувати підприємства згідно з КВЕДами, які ми закриваємо.
– Як бути з тими, хто працює в тіні?
– Вони, звісно, постраждають. Їм можна надавати певну базову допомогу. Але треба розуміти, що держава не може надавати підтримку тим, кого вона не бачить.
“Дешевше реагувати на маленькі пожежі, ніж на велике вогнище“
– Чи буде ефективним карантин вихідного дня?
– Я вважаю, ні. Це те саме, що тушити пожежу тільки по вихідним. До того ж, бізнес навчився швидко адаптуватися. Чудово уявляю ситуацію, за якої частина людей будуть працювати у суботу та неділю, натомість їхні вихідні перейдуть, до прикладу, на понеділок-вівторок.
– Якими мають бути правильні дії уряду?
– Можна використовувати два підходи: відштовхуватись від заповнюваності ліжок та кількості захворілих або слідкувати за динамікою. У першому випадку ми реагуємо, у другому – намагаємося попереджувати. На мою думку, краще та значно дешевше реагувати на маленькі пожежі, ніж чекати поки запалає велике вогнище.
– Чому, на вашу думку, уряд змінив підхід у серпні та вересні?
– Вибори. Уряду було дуже важко співпрацювати з місцевою владою, оскільки мери міст завжди могли сказати виборцям щось на кшталт “центральна влада вбиває нашу економіку, голосуйте за нас, ми цього не дозволимо”.
