Вартість життєвого циклу виділена окремо в закупівельних директивах ЄС 2014 року, а також широко використовується багатьма закупівельними організаціями в Європі та світі.
Тепер ця новація добралась і до українських закупівельників. Оновлена версія Закону “Про публічні закупівлі”, яка вступила у дію 19.04.2020, вводить поняття Вартості життєвого циклу.
У прямому ефірі на сторінці Центру вдосконалення закупівель KSЕ https://www.facebook.com/CEP.KSE/ Олексій Грибановський, автор полісі брифу “Вартість Життєвого циклу в Prozorro” і дата аналітик нашого Центру розповів, що таке Вартість життєвого циклу, як вона може бути імплементована в закупівельний процес в Україні та навів конкретні приклади закупівель деяких розповсюджених товарів з урахуванням цієї методики.
Запис прямої трансляції можна переглянути на Фейсбук сторінці Центру https://www.facebook.com/CEP.KSE/ за цим посиланням: https://bit.ly/2RxxxTF.
Полісі бриф “Вартість Життєвого циклу в Prozorro” читайте на нашому сайті: https://cep.kse.ua/a…/life-cycle-costing-in-prozorro/pdf.pdf
Для ще більш комфортного сприйняття інформації публікуємо для Вас текстову версію прямого ефіру з Олексієм Грибановським.
Одним з наших проектів у цьому році було вивчення питання вартості життєвого циклу – і європейської практики, і як вартість життєвого циклу може бути імплементована в закупівельний процес в Україні, – оскільки з 19 квітня вступає в силу оновлена версія Закону “Про публічні закупівлі”, де зокрема, передбачена можливість здійснення закупівель згідно цієї концепції.
Згідно з правилами закупівель ЄС (Директиви ЄС №24 і 25 від 2014 року), публічний контракт повинен бути укладений на основі найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції (MEAT). Вартість або ціна становлять частину оцінки будь-якої процедури і, як правило, є одним з найбільш впливових факторів. Але витрати можуть бути також розраховані на основі життєвого циклу товару.
Навіть без вивчення мануалів, полісі бріфів, західних практик та читання статей, кожен з нас внутрішньо розуміє, що таке вартість життєвого циклу. Навіть не називаючи це, кожен день людина, яка хоче щось купити, здійснює купівлю для особистих потреб саме за визначенням цієї концепції.
Простий приклад – купівля LED-ламп для особистого користування. Мабуть, усі покупці сучасних LED-ламп розуміють, що в момент покупки вони дорожчі, але в процесі експлуатації вийде зекономити. Тому що ці лампи більш довготривалі та використовують менше електроенергії. Люди розуміють, що будуть менше платити за електроенергію.
Коли ж питання доходить до сфери публічних закупівель, такого інтуїтивного розуміння не вистачає. Перша складність з’являється тоді, коли потрібно це все порахувати. Друга складність в тому, що є вартість життєвого циклу і те, як вона визначена в оновленій версії Закону “Про публічні закупівлі”. В той же час, є поняття «total cost of ownership» (сукупна вартість володіння), і навіть третій термін «зелені закупівлі» («green procurement»). Багато визначень, всі вони відрізняються, і кожен термін для діючої особи буде мати свій сенс. Вартість життєвого циклу товару для виробника – це не те ж саме, що вартість життєвого циклу товару для покупця. У кожного суб’єкта є власний набір складових, які вкладаються в цей термін.
Отже, що мається на увазі під вартістю життєвого циклу саме з точки зору публічного закупівельника і як це визначення трактується в Європі. Якщо дуже коротко, ця тема така ж нова для європейців, як і для нас. 10 років тому це питання було імплементоване в їхнє законодавче поле. Для Європи це «майже вчора».
Коли ми почали займатися цією темою, то зрозуміли, що багато методичних рекомендацій і практичних матеріалів в Європі для їхніх закупівельників почали з’являтися буквально минулого року: різні калькулятори в екселі і тому подібне. Вивчати цю тему і імплементувати у свою діяльність європейці почали не на багато раніше, ніж ми це будемо робити в Україні.
Отже, що таке вартість життєвого циклу. Якщо будете гуглити, то знайдете багато визначень цього терміну. Але ми будемо дотримуватися тієї термінології, яка прийнята для закупівельників в Європі і на яку орієнтувалися наші законодавці, коли вводили цей термін в оновлений Закон “Про публічні закупівлі”.
Вартість життєвого циклу глобально складається з 4 складових:
1) Витрати, які несе покупець на купівлю товару в той момент, коли він його купує. (це і є традиційні витрати, коли щось купується).
2) Витрати на використання або володіння тим, що ви придбали.
3) Витрати на обслуговування або експлуатацію.
4) Витрати на закінчення терміну експлуатації – тобто утилізація чи підрахунок остаточної вартості неамортизованого товару.
Ці чотири складових формують концепцію вартості життєвого циклу. З одного боку зрозуміло, а з іншого – складно. Візьмемо будь-який товар, який можна описати будь-якими технічними/якісними характеристиками, як зараз роблять замовники, коли формують технічну специфікацію на товар, який вони планують придбати. Питання в тому, як всі технічні характеристики розкидати по цих чотирьох групах (чи хоча б по перших трьох).
Я буду наводити приклад автомобілів, хоча ми рахували і для принтерів, і для LED-ламп і взагалі вивчали концептуальний підхід для розрахунку вартості життєвого циклу будь-якого товару-послуги. З техніки та електроніки класичний приклад товарів для вартості життєвого циклу – машини.
Хто хоче подивитися розрахунки, може це зробити у нашому полісі брифі за цим посиланням: https://cep.kse.ua/a…/life-cycle-costing-in-prozorro/pdf.pdf. Наш бриф – це не те саме, як це буде імплементовано в закупівельний процес в Україні. Це наше бачення, наші поради Департаменту закупівель.
Подивимося на етапи вартості життєвого циклу на прикладі автомобіля. Є певні технічні характеристики автомобіля, які впливають на його вартість, наприклад, коробка передач. Вони формують вартість в певний момент і не змінюються потім. Колір ноутбука теж може впливати на його вартість, але він фіксується в момент купівлі і не змінюється з часом. Це класичний приклад першої групи.
Друга група витрат – це витрати на використання предмету закупівлі. Класичний приклад – витрати електроенергії, пального або ресурсів на роботу цього приладу. Звичайно, коли ми про це думаємо, то необхідно задати цільовий показник. Витрати протягом якого періоду або, у випадку з автомобілем, кілометрів пробігу – наприклад автомобіль має проїхати 200 тис км протягом 4 років. Тоді ми маємо цільовий показник від замовника – пробіг. Другий показник – це витрати палива від постачальника. І, найголовніше, третій показник – це вартість пального.
Маючи ці три складові, ми можемо порахувати, скільки нам обійдеться використання цього автомобіля впродовж заданого цільового показника. До речі, наш законодавець зробив можливість дисконтування, і ви в нашому полісі брифі теж зможете ознайомитись з прикладом з дисконтуванням або без.
Отже, друга група – це витрати, які не залежать ні від постачальника, ні від покупця. Вони залежать від третьої сторони. Щоб знати, які точно будуть витрати на використання (витрати, пов’язані з пальним), ніхто не може гарантувати це ні з боку продавця, ні з боку покупця, тому що це залежатиме від вартості пального.
Переходимо до третьої групи витрат. Третя група – це витрати на обслуговування. Чим вони відрізняються від першої і другої групи. Це ті витрати, які залежать від постачальника в майбутньому. У випадку з автомобілем, це витрати на технічне обслуговування, на регламентні ТО. Якщо ми думаємо на принтери і техніку – це витрати на картриджі. Скільки потрібно потім витратити на картриджі та на фарби, щоб досягти цільового показника. Якщо у випадку автомобілем – це пробіг, то у випадку принтера – це, наприклад, друк 100 тисяч сторінок А4. І це не випадковий показник, тому що сам виробник завжди регламентує, на скільки вистачає одного його картриджу на яку кількість сторінок з 5% заповненням. Це характеристики досить жорсткі, бо вони проходять по ISO. Це той тип витрат, яка вже залежить від постачальника. Тому що в момент купівлі принтера і покупець розуміє, що йому потрібні будуть додаткові частини, якесь сервісне обслуговування, але він залежить в цьому від постачальника.
Коли ми говоримо про вартість життєвого циклу, тут мова йде і про продавця, і про компанію, яка здатна гарантувати чи забезпечувати обслуговування того, що вона продала протягом якогось часу. Наприклад, постачальник продає автомобіль. По другій групі порахували в залежності від вартості пального, скільки будемо витрачати на цей автомобіль під час його експлуатації. Потім ми рахуємо по третій групі, скільки, згідно з підрахунками постачальника, обійдеться обслуговування авто. У випадку з автомобілем це знову ж таки не довільне число. У кожного виробника є певні регламентні ТО, є повний перелік, що в ТО входить. Замовник повинен гарантувати всю вартість. Наприклад, вартість одного ТЕХ обслуговування 4000 гривень. Ми можемо порахувати скільки за рік-два може бути зроблено таких ТО і їх повну вартість. Знову ж таки, тут можна застосувати дисконтування, яке передбачене новим Законом “Про публічні закупівлі”.
Четверта складова – це закінчення експлуатації виробу або його продаж по остаточній вартості, або його утилізація. На жаль, це саме та група, де немає наразі розуміння, як це можна прокалькулювати, якщо мова йде не про фізичну особу. Умовно кажучи, якщо ви купуєте автомобіль для себе, ви можете полистати інтернет, подивитися скільки такий автомобіль буде коштувати через 10 років і порахувати це як елемент оцінки вартості життєвого циклу, коли ви приймаєте рішення купівлі автомобіля. На жаль, в публічному секторі чи навіть комерційному Ви так зробити не можете, оскільки є багато суб’єктивної оцінки. Тому ми пропонуємо концентруватися на перших трьох групах.
Як це може бути імплементовано в публічний закупівельний процес в Україні. Зараз ми чекаємо на окреме роз’яснення від профільного департаменту про вартість життєвого циклу та як її розраховувати. Але наше бачення ми вже можемо представити.
Ми вважаємо, що вартість життєвого циклу – це сукупна вартість трьох складових. Перша – це купівля, друга – витрати на експлуатацію, третя – витрати на утримання. Складаємо ці три складові і отримуємо вартість життєвого циклу. Як саме це може бути зроблено в публічному закупівельному секторі? Єдиний варіант – це те, що витрати другої групи (витрати на експлуатацію: на паливо, бензин, електроенергію) не йшли в контракт, а використовуються лише як ваги у момент прийняття рішення. Точно за такими ж лекалами і принципами, як зараз діють нецінові критерії. Вони так само виступають лише вагами на аукціоні, але не йдуть в контракт. Тоді як перша і третя групи стають частиною контракту. І якщо перша група це те, що платить замовник за купівлю товару після підписання угоди, то третя група – ті витрати, які він буде нести на техобслуговування, на заміну запчастин і тому подібне. Ці витрати повинні фіксуватися в період певного проміжку часу і виконуватися вже по мірі контракту.
Коли ми кажемо про вартість життєвого циклу – це контракт, який повинен бути розтягнутий у часі. Так само, як це зараз відбувається, коли замовники роблять проплату в залежності від певних партій поставки товару, якщо таке передбачено контрактом. Тут окремою поставкою є сервісне обслуговування придбаного товару і потім окрема оплата.
Загалом Вартість життєвого циклу може дозволити вирішити одну з болючих проблем для замовників, коли вони хочуть купити щось якісне, але не можуть. Саме концепція життєвого циклу дозволяє придбати щось якісніше, що в момент купівлі дорожче. Тобто це така допомога чи вирішення проблеми, коли єдиним критерієм є ціна (вартість життєвого циклу – це саме ціновий критерій на відміну від нецінових критеріїв). Якщо неціновий критерій фіксується до аукціону і не змінюється потім, то вартість життєвого циклу динамічна змінна, яка торгується під час аукціону. Тому це саме ціновий критерій, який допомагає придбати щось більш якісне і дорожче в момент купівлі.
Успіхів Вам та міцного здоров’я!