6 лютого 2021
Рекомендую кожному спробувати перекласти на англійську «робота за фахом». Тоді стане очевидно, що це штука, яка народилась у Радянському Союзі, коли нас усіх готували в інститутах як гвинтики [системи], і ти мусив бути тільки кимось одним.
У західному світі абсолютно нормально ставляться до того, якщо ти працюєш у сферах, не пов’язаних з тією освітньою програмою, за якою ти навчався. Звісно, якщо це не дуже вузька професія на кшталт морського інженера, юриста тощо. Хоча й юрист — не супер-вузька спеціальність.
Передусім я раджу обирати університет, а не спеціальність. Тому що від якості вишу залежатиме те, яким буде ваше майбутнє благополуччя. Не можна сказати: ой, не йдіть ви на юристів, тому що їх зараз дуже багато, претендентів на одну вакансію чимало, конкуренція сильна. Запитайте юридичні фірми — вони вам скажуть, що їм бракує хороших працівників. Просто склався такий парадокс, що багато випускників закінчили нікудишні університети.
У мене є один принцип і п’ять правил, як обрати гарний університет. Принцип звучить дуже просто: робіть як американці — вони сприймають вищу освіту як інвестицію у своє благополуччя. Інвестиція — не просто слово, а штука, яка калькулюється прямо у грошах. Отже нам потрібно буде витратити певні кошти, навіть якщо ми навчаємося безоплатно, на проживання, харчування, літературу тощо. А ще є таке явище, як незароблені кошти під час навчання. Тобто людина, яка навчається в університеті, не працює, працює неповний рабочий день або починає працювати лише зі старших курсів, — а це означає, що в цей час вона могла б працювати, але не робила цього. Це теж своєрідний мінус, який треба додавати до витрат.
Якщо все це прорахувати, у нас виходить дуже непоганий показник, на який варто орієнтуватися. Після отримання диплому ми отримаємо певний мінус у нашому бюджеті. І те, як швидко ми цей мінус відіб’ємо, як швидко ми зможемо вийти в нуль (а тим паче починати зростати в плюс) — це і є певний параметр того, чи цей університет вартий вашої уваги.
П’ять правил вибору університету:
1. Полегшіть собі вибір і відкиньте всі університети, які не варті вашої уваги (наприклад ті, де беруть хабарі);
2. Шукайте найкращих, зіркових викладачів; спілкуйтеся зі студентами, які навчаються в університеті, і ставте дуже просте запитання: «До кого на пари ви хочете йти? До кого ходите не через примус, не з-під палки, не щоб заробляти бали, а тому що цікаво? Скільки таких викладачів?». Це гарний орієнтир, чи є взагалі хороші викладачі в цьому університеті;
3. Шукайте крутих одногрупників, рівень ЗНО яких є вищим, а не нижчим. Не ідіть за низькими конкурсами. Якщо ви попадете в слабку групу, то будете слабким випускником. А якщо попадете в сильну групу, і навіть будете пасти там задніх, все одно ви станете сильним випускником;
4. Орієнтуйтеся на поради провідних компаній. Якщо якийсь роботодавець каже «Беру випускників цього університету, цієї програми, тому що вони найкращі», краще прислухайтесь до цієї поради, тому що вони не будуть щось казати дарма, адже зацікавлені в тому, аби у них працювали найкращі працівники.
5. Шукайте університет, в якому дозволяють робити студентські проєкти, є можливість експериментувати та розвивати так звані м’які навички.
