KSE Voice: Оцінка “нового економічного курсу” Юлії Тимошенко: звідки гроші?

Тимофій Милованов, професор Піттсбурзького університету, заступник Голови Ради НБУ, Почесний президент Київської школи економіки

У минулі вихідні провідний кандидат в президенти Юлія Тимошенко представила свою економічну програму. Програма має назву “Новий економічний курс: стратегія інноваційного розвитку”. Цей документ викладено на 401 сторінці. У цій статті я описую ключові ідеї програми.

Коротше кажучи, курс пропонує використовувати податково-бюджетне стимулювання (в даному випадку кредити) для підтримки розвитку високотехнологічних та обробних галузей (див., наприклад, стор. 31, 36, 107, 251). Не зазначено конкретно, як будуть вибиратися такі галузі та компанії та як буде фінансуватися таке податково-бюджетне стимулювання (за винятком посилання на міжнародні фінансові установи (стор. 269), дивись аналіз нижче).

Крім того, в програмі визнається важливість макроекономічної стабільності (стабільності цін/інфляції, стор. 198 і розділ 18) і той факт, що Україна має великий державний борг (розділ 9). У документі зазначається, що важливо продовжувати співпрацю з Міжнародним валютним фондом (стор. 115) та іншими міжнародними фінансовими установами (стор. 268). Також пропонується поступово зменшувати зовнішній борг, включаючи шляхом часткової заміни його внутрішнім боргом (стор. 265). Однією конкретною пропозицією є проведення повторних переговорів з метою покращення для України умов варантів (стор. 268), згідно з якими від України потенційно вимагається сплата до 40 % від обсягу зростання ВВП. Що стосується грошово-кредитної політики, то пропонується використовувати інший набір інструментів/механізмів для таргетування інфляції (наприклад, операції репо замість депозитних сертифікатів) та залучення центрального банку та державних банків до стимулювання економіки (p 286). Нарешті, існує також пропозиція щодо скорочення та реструктуризації окремих податків для поліпшення ділового середовища (розділ 10, п. 143, розділ 15, стор. 219, 226), але вона не відіграє значної ролі в програмі.

Проблема в тому, що податково-бюджетне стимулювання та макроекономічна стабільність є потенційно несумісними. Податково-бюджетне стимулювання потребує фінансування. Це можна зробити або шляхом емісії, або збільшенням державного боргу, або скороченням видатків бюджету в інших сферах. Емісія буде створювати загрозу макроекономічної стабільності. У програмі виключається збільшення державного боргу (наприклад, у розділі 17 на стор. 263, допускається цільовий дефіцит бюджету на рівні 1,5 % і зменшення загальної суми заборгованості у вигляді частки ВВП), і немає жодних пояснень щодо того, які інші видатки будуть зменшуватися. Виділення коштів на податково-бюджетне стимулювання може також бути несумісним з зменшенням податків.

Таким чином, програмний документ не дає чіткої відповіді на те, як примирити конкуруючі цілі — стимулювання економіки та макроекономічну стабільність. У розділі 17 на стор. 269 припускається, що фінанси на стимулювання може бути отримано від міжнародних фінансових установ. Проте немає конкретних пояснень, і незрозуміло, чому ці установи погодяться робити це. На мій погляд, в економічній програмі “Новий економічний курс” треба було би приділити більше уваги роз’ясненню того, звідки будуть надходити кошти на стимулювання та як уряд буде досягати свої інші цілі (пенсії та інші соціальні виплати, стабільність цін та курсу обміну, бюджетна дисципліна тощо).

У документі правильно визначено ряд інших критичних проблем економіки. Наприклад, мова йде про значення енергоефективності та енергетичної незалежності (розділ 21). Присутні конкретні пропозиції щодо політики. Тим не менше, у програмі немає відповіді на спірне питання про підвищення цін на газ для населення. Проте (вища) ціна, еквівалентна імпортній ціні, забезпечить належні стимули для економіки знижувати споживання енергії, інвестувати в енергоефективні технології та зменшить можливості для корупції та псевдодефіциту бюджету (втрати компаній, які постачають газ населенню за цінами, нижчими за ринкові). (Огляд обговорення цих питань див. тут).

В документі обговорюється сільськогосподарська промисловість (розділ 23). Є питання ринку землі, але не має чіткої відповіді, чи буде запроваджений ринок. Є посилання на важливість захисту прав власності, у першу чергу, прав малих та середніх фермерів та опис обмежень, що стосуються ринку землі в інших країнах.

Фінансова дисципліна, цінова політика щодо газу та ринок землі — це найважливіші умови для відновлення фінансування від МВФ (є готовність прийняти затримку щодо ринку землі). Для продовження співпраці з МВФ та іншими МФУ, ці питання мають бути вирішені. Інакше важливо пояснити альтернативні джерела фінансування для уряду України, навіть без проведення податково-бюджетного стимулювання.

У програмі правильно описується одна з найважливіших економічних проблем: відсутність належних ринків капіталу (розділи 8 та 19). Згідно з документом, причиною низького кредитування є неадекватна грошово-кредитна політика центрального банку (див., наприклад, стор. 290–291 та у всьому тексті). Альтернативна точка зору — кредити та інвестиціі відсутні через нестачу захисту прав власності та корупцію. Ідея ефективності податково-бюджетного стимулювання суперечить цій точці зору. Якщо права власності є ненадійними, а інвестори, включаючи державу, не можуть гарантувати, що кошти будуть потрапляти у правильні руки і будуть виконуватися умови фінансування, стимулювання може просто стати перерозподілом коштів від платників податків до конкретних (пов’язаних?) галузей і підприємств. Таким чином, у програмі повинно бути більш зрозуміло визначено, як пропонується забезпечувати захищеність прав власності та розвиток належних ринків капіталу.

Так, у документі обговорюється важливість надійності прав власності (стор. 203–204). В той же час, в програмі критикується поточна олігархічна структура економіки (див., наприклад, стор.148–149, 155), при якій невеликій кількості окремих осіб і груп належить істотна частка економіки. Отже, що станеться з власністю цих груп? Чи буде передбачена амністія, чи буде їм дозволено зберегти їхню власність? Чи буде зроблено перерозподіл власності від олігархів на користь держави чи громадськості? Якщо так, то незрозуміло, як про цьому може бути гарантована захищеність прав власності. Або не буде перерозподілу, і антимонопольні органи будуть регулювати і розбивати монопольні підприємства, якщо це буде доцільним? У документі повинна бути надана більш детальна і переконлива інформація.

В Україні раніше робилися спроби застосування податково-бюджетного стимулювання з фінансуванням за рахунок емісії чи державного боргу. Але вони були невдалими. Реальність податково-бюджетного стимулювання за рахунок міжнародних фінансових установ є сумнівною. У будь-якому випадку, навіть у разі наявності фінансування, податково-бюджетне стимулювання історично не було успішним в Україні частково через корупцію та частково через слабку здатність держави визначати перспективні проекти та запобігати марному витрачанню коштів, призначених для податково-бюджетного стимулювання. Які відмінності має підхід команди Юлії Тимошенко, щоб гарантувати успіх на цей раз? У програмі Юлії Тимошенко повинна бути надана переконлива відповідь.

#KSEVoice