На 10,7 млн працюючих в Україні у 2025 році припало 10,2 млн пенсіонерів, 1,7 млн ветеранів (це у 2,4 рази більше, ніж у 2021 році), 3,6 млн осіб з інвалідністю і 4,6 млн ВПО. Тобто запит на фінансову підтримку від держави значно збільшився за останні роки. Тоді як кількість працевлаштованих українців, чия робота наповнює держбюджет через податки, зменшилась на 1,3 млн з 2021 року. Поки соціальні фонди отримують надходження ЄСВ із зарплат військових, ситуація тимчасово краща. Так, у 2025 році на соціальний захист вдалось акумулювати $28,2 млрд. Але після війни зарплати в секторі оборони ймовірно скоротяться. А разом з ними – надходження для виплат.

Видатки на пенсії у 2025 році практично не змінились. Хоча число пенсіонерів зменшилось, індексація і підвищення середнього розміру виплат нівелювали різницю. Але пенсії, закріплена законом мінімальна зарплата і прожитковий мінімум досі менші  за фактичні витрати на життя. Через інфляцію (11,2% у 2025 році) фактичний прожитковий мінімум зріс до $228. За законом прожитковий мінімум складає $70,  мінімальна зарплата – $192. Більше половини пенсіонерів отримують практично вдвічі менше, ніж фактичний прожитковий мінімум. Наприклад, середня пенсія становить $104, мінімальна – $57. Тому 27,6% або 2,8 млн пенсіонерів вимушені продовжувати працювати.

На ринку праці одночасно зберігається дві протилежні тенденції – скорочення числа працівників і досить високий рівень безробіття, хоч і зі зниженням з 20,6% у 2022 році до ∽10-11% у 2025. Основна проблема – потреби роботодавців не співпадають з  компетенціями або місцем проживання кандидатів. Ситуацію покращила б комплексна перепідготовка та працевлаштування ветеранів і представників вразливих категорій. Лише 21,8% ветеранів, що подали заявки до Державної служби зайнятості, працевлаштувались у 2025 році.

Зміни через масове повернення українців з-за кордону зараз малоймовірні. У 2025 році кількість українських біженців за кордоном становить ∽5,9 млн. 90% з них – в країнах ЄС. 75% біженців – жінки і діти. Це формує ринок праці не тільки сьогодні, а й задає негативні тенденції на наступні десятиліття. Вони вимагають від держави вже зараз розробляти більше довгострокових програм з повернення, підтримки інтеграції, взаємодії з громадянами за кордоном, ​одночасної зайнятості та проживання у двох чи більше країнах. Одночасно внутрішня міграція ставить питання щодо змін у розподілі коштів між місцевими бюджетами. Масові переміщення громадян, які потребують державної підтримки, постійно оновлюють суми, що необхідні регіонам для соціальної підтримки.

Оновлень потребує і система освіти – щоб підготувати належним чином наступне покоління фахівців. Відновлення після шоку 2022 року досі неповне – фінансування у 2025 році було на 17,4% нижче, ніж у 2021. Число студентів на 12,2% менше порівняно з 2021 роком. Зменшується кількість школярів, які планують вступати до ВНЗ. Падає запит молоді на вивчення наукових предметів. Це може створити критичний розрив між реальною кількістю STEM-фахівців і потребою у спеціалістах, що необхідні для відновлення. Без стійких інвестицій та цілеспрямованого відновлення навчання дуже ймовірна криза на ринку праці у післявоєнний період. Особлива увага держави потрібна до захисту якості та результатів навчання через цільову підтримку та фінансування, яке буде орієнтоване на результати, а не «підвищення ефективності».

У 2026 році Уряд готує пакет структурних реформ, щоб відповісти на ці виклики. Очікується, що реформа ринку праці стане ключовим пріоритетом. Новий Трудовий кодекс має покращити залучення вразливих груп, зокрема жінок з дітьми, на ринок праці. Пенсійна реформа допоможе підвищити адекватність пенсій та зменшити ризики бідності. Нова методологія розрахунку прожиткового мінімуму краще відображатиме фактичні витрати на проживання і вдосконалить регулювання та розподіл соціальних виплат.

Детальніше про суть реформ та їх вплив, а також – про стан і перспективи людського капіталу України – у повній версії Human Capital Chartbook від KSE Institute: https://shorturl.at/IBsvF