15 грудня 2023 року Центр досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки (KSE Aгроцентр) організував семінар «Післявоєнна відбудова та приєднання до ЄС: визначення завдань для науковців та дослідників на наступне десятиліття».

Напочатку семінару д-р Марія Богонос підсумувала попередні семінари в рамках серії дискусій KSE Aгроцентр та анонсувала останній семінар, присвячений потребам сільськогосподарських досліджень. Д-р Афіна Смолл підкреслила, що важливість досліджень в українському сільському господарстві зросла через війну, оскільки цей сектор став одним із центральних рушійних сил національної економіки.

Д-р Олег Нів’євський, декан факультету магістерських економічних студій КШЕ

Основні тези:

• Завдання економістів полягає не в тому, щоб передбачити майбутнє, а в тому, щоб дослідити фактори, які дозволяють створити належне середовище для економічного розвитку.

• Дисфункціональний дослідницький та освітній ландшафт не відповідає економічному зростанню та подоланню політичних викликів.

• Внесок українських аграрних дослідників у світовий академічний ринок залишається мізерним, особливо порівняно з роллю України як світового постачальника продовольства. Наприклад, на Конгресі Європейської асоціації аграрних економістів (EAAE Congress) у 2021 році з близько 700 доповідей було представлено лише 7 доповідей з авторами з України (близько 1%); 4 з них були з КSE Агроцентр. На Конгресі EAAE 2023 було представлено 10 доповідей з авторами з України з близько 1000 доповідей (близько 1%); 5 робіт були від КSE Агроцентр.

• Низька присутність українських аграрних економістів на світовому академічному ринку є частиною ширшої проблеми застарілої системи досліджень та освіти в Україні. Науковий потенціал України підриває, зокрема, низький рівень середньої освіти. Наприклад, результати іспиту PISA 2022 в Україні були значно нижчими за середній рівень країн ОЕСР.

• Існує кілька шляхів удосконалення місцевої науково-освітньої системи: створення лабораторій як точок зв’язку науки з виробництвом; співпраця з міжнародними партнерами; довгострокові інвестиції в розвиток наукових потужностей.

Проф. д-р Віллі Мейерс, заслужений професор сільськогосподарської та прикладної економіки Університету Міссурі, колишній директор відділу із розвитку сільського господарства та економіки у ФАО ООН, співзасновник FAPRI

Основні тези:

• Трансформація української науково-освітньої системи повинна узгоджуватися з пріоритетами, які випливають із вступу до ЄС.

• На Україну чекає поступовий шлях реформування наукової системи так само, як це відбувалося у нових членах ЄС (країнах Східної Європи).

• Потрібна послідовність аграрної політики для адаптації системи сільськогосподарських досліджень до міжнародних стандартів і місцевих потреб сектора.

Проф. д-р Альфонс Балман, директор Лейбніц інституту розвитку сільського господарства у перехідних економіках (IAMO), член Науково-консультативної ради з питань сільськогосподарської політики, продовольства та захисту здоров’я споживачів при Федеральному Міністерстві харчування та сільського господарства

Основні тези:

• Україна має конкурентну перевагу перед багатьма іншими країнами в процесі діджиталізації. Швидке впровадження сучасних технологій в українські аграрні дослідження та бізнес може дати поштовх для розвитку галузі.

• Перспективи післявоєнного відновлення сільського господарства України значні. Основними напрямками такого розвитку є: покриття розривів у продуктивності (підвищення врожайності, подолання кліматичних викликів); величезний потенціал у поглибленні ланцюгів доданої вартості (харчова промисловість, біоекономіка) та у відкритті нових міжнародних ринків.

• Основними вузькими місцями розвитку сільськогосподарських досліджень в Україні є людський капітал, державна дослідницька інфраструктура, приватні та державні інвестиції, високі екологічні стандарти ЄС та міжнародних харчових ланцюгів.

• Українські політики повинні враховувати занепокоєння європейських держав щодо втрати конкурентоспроможності українського сільського господарства під час вступу до ЄС.

• В Україні є дослідження, пов’язані з аграрною політикою, але досліджень українського фермерства недостатньо, щоб покрити потреби місцевого агробізнесу.

• Основними напрямками сільськогосподарських досліджень будуть розвиток ланцюжків створення вартості, діджиталізація, ринки землі, агроекологічна економіка та політика з особливим акцентом на Спільній аграрній політиці (CAП) ЄС, розвиток сільської місцевості.

• Сучасні університети – це скоріше коледжі або університети прикладних наук із такими проблемами: низький рівень теоретико-методологічної компетентності, продовження експлуатації підростаючого покоління, неконкурентоспроможний рівень заробітної плати.

• Реформуючи систему сільськогосподарських досліджень, політики повинні перейти від короткострокової, спеціальної основи до довгострокового системного підходу. Для міжнародного трансферу знань необхідно створювати спеціальні платформи. Зокрема, потрібні центри передового досвіду (centers of excellence) в Україні (наприклад, офіс IAMO в Києві).

• Двостороння передача знань є ключем до успіху в сільськогосподарських дослідженнях. Імпорт знань в Україну може передбачати створення незалежних науково-дослідних господарств та навчальних закладів. Водночас експорт знань з України до решти світу може включати діджиталізацію та виробничі практики у великомасштабному сільському господарстві.

Д-р Сергій Зоря, Ведучий економіст із сільського господарства у Європейському регіоні та регіоні Центральної Азії Всесвітнього банку

Основні тези:

• Локалізація досліджень важлива для впровадження відповідних програм підтримки політики. Місцеві уряди мають обмежену довіру до іноземних дослідників.

• Найважливішою частиною досліджень є опис результатів різних варіантів політики. З точки зору полісімейкерів, це різниця між хорошим і відмінним дослідженням.

• Вступ України до ЄС має бути пріоритетом, щоб заповнити прірву між аграрною політикою України та ЄС.

• Українським політикам варто враховувати досвід нових країн-членів, наприклад Західних Балкан. Водночас поточна реформа CAП ЄС створює нові виклики для України.

• Найважливішою темою дослідження стане впровадження політики перехрестної відповідальності (cross-compliance) ЄС щодо рослинництва та тваринництва в Україні. Ця реалізація є особливо складною для тваринницького сектору, що може призвести до скорочення поголів’я худоби на 30-40% порівняно з рівнем до вступу.

• Нове сільське господарство – це не лише низькі витрати та конкурентоспроможність, а й якість та безпека. Екологізація сільського господарства стане трендом наступних десятиліть.

Напочатку панельної дискусії д-р Афіна Смол запитала, як змусити політиків зрозуміти ефективний спосіб реформування системи аграрних досліджень. За словами д-ра Сергія Зорі, заповнення правової прогалини між Україною та ЄС є особливо важливим. Найскладніше в реформуванні – побудова компетентних органів влади. Для цього український уряд має інвестувати в прозорість і підзвітність у різних сферах політики, зокрема, у сільському господарстві. Професор д-р Альфонс Балман додав, що реструктуризація влади потребує не лише грошей, а й людських ресурсів. У плані підзвітності Україні нелегко йти шляхом країн ЄС. Наприклад, EU Farm Accounting Data Network (FADN) може бути неактуальною для українського сільського господарства через складність процесу збору даних. Натомість Україна могла б інвестувати в інтелектуальну звітність у сільському господарстві за допомогою децентралізованого підходу.

Після цього д-р Олег Нів’євський запитав, які ключові чинники успіху в реформуванні системи сільськогосподарських досліджень. Професор д-р Віллі Мейерс зазначив, що діджиталізація може допомогти створити практичне застосування науки. У цьому відношенні важлива двостороння комунікація між фермерами та науковцями. Крім того, війна посилила важливість використання методів відновлюваного землеробства, які будуть дуже ефективними у післявоєнний період відновлення. За словами д-ра Сергія Зорі, приватні ініціативи є ефективними в короткостроковій перспективі, а реформування аграрної науково-дослідної установи слід починати вже зараз. Це займе десятиліття. Вступ до ЄС не гарантує швидкого розвитку вітчизняних наукових систем. Досвід нових держав-членів показує, що дослідження можуть залишатися недостатньо розвиненими протягом десятиліть після вступу до ЄС. Професор д-р Альфонс Балман підкреслив, що низькі наукові потужності є основною проблемою реформування систем сільськогосподарських досліджень. Крім того, спільна термінологія дуже важлива в міжнародних комунікаціях у дослідженнях. З цією проблемою могло б впоратися довгострокове партнерство та синхронізація освітніх програм із країнами ЄС.

Загалом семінар дав змогу визначити основні напрямки реформування системи аграрної освіти і науки в Україні.