У відповідь на занепокоєння щодо ефективності санкцій, що з’явилися у провідних ЗМІ до другої річниці повномасштабного вторгнення Росії, експерти KSE Institute спільно з колегами з SITE, BICEPS, Beijer Institute, CREA та Uppsala University підготували FREE Policy Brief “Санкції проти Росії: Висвітлення правдивих фактів“, щоб спростувати неправдиві наративи, які підривають наші спільні зусилля, спрямовані на припинення російської агресії та підтримання миру і процвітання в Європі. Санкції можуть працювати і працюють, при цьому вони не є заміною потужної фінансової та військової підтримки України, а радше доповнюють її.

Сприйняття санкцій як заміни іншим заходам і хибний висновок про їхню неспроможність вплинути на Росію підриває дворічні зусилля, спрямовані на обмеження здатності Росії фінансувати і вести агресивну війну. Важливо визнати, що режим Путіна становить загрозу не лише для України, але й для усталеного світового порядку, заснованого на верховенстві права. Надання Росії доступу до мільярдних прибутків від експорту та критично важливих передових технологій означатиме, що військову та фінансову підтримку Україні доведеться різко посилити і продовжувати протягом тривалого часу. Тому санкції повинні залишатися ключовим елементом нашої багатовекторної стратегії і їх необхідно посилювати, а не скасовувати.

FREE Policy Brief розглядає кілька ключових помилкових уявлень про санкції:

По-перше, санкції суттєво вплинули на макроекономічну стабільність Росії. Обмеження експорту енергоносіїв призвели до падіння експорту товарів на 28% у 2023 році порівняно з 2022 роком, зменшення торговельного балансу на 62% та профіциту поточного рахунку на 79%. Як наслідок, рубль різко знецінився, а влада була змушена вжити жорстких заходів для стабілізації обмінного курсу та боротьби з інфляцією, в той час як її політичний простір також став значно обмежений санкціями.

По-друге, впровадження санкцій постійно вдосконалюється, оскільки уряди країн коаліції та дослідники виявляють все більше російських схем уникнення санкцій, а Росія адаптує свої стратегії та мережі їх обходу. Негативна оцінка щодо потенційних позитивних зрушень у багатьох публікаціях зводить нанівець зусилля, спрямовані на те, щоб санкції проти Росії мали якомога більший ефект. Дійсно, деякі ключові заходи, зокрема обмеження цін на нафту та експортний контроль за товарами подвійного призначення, зіткнулися з труднощами. Проте необхідно активізувати зусилля і посилити впровадження та застосування санкцій, а не відмовлятися від цієї стратегії взагалі. Більшість критиків не пропонують жодних ідей щодо того, як могла б виглядати альтернативна стратегія стримування російської агресії.

По-третє, важливо враховувати перехід Росії до економіки воєнного часу, що є ключовим чинником економічних показників, на які часто посилаються як на “доказ” неефективності санкцій. Наприклад, фіскальний стимул від запланованих військових витрат у розмірі 100 млрд доларів може сприяти зростанню ВВП на 2,5 відсоткових пункти у 2024 році. Щоправда, це рішення є короткостроковим. Щойно воєнний фіскальний стимул буде припинено, обмежений ринок праці (внаслідок масових людських втрат та еміграції кваліфікованих працівників) і суттєва нестача інвестицій через ізоляцію Росії від найважливіших фінансових ринків ще більше послабить і без того жахливий економічний потенціал Росії.

По-четверте, наратив про те, що санкції завдали більших збитків країнам, які їх запровадили, ніж Росії, є помилковим і деструктивним. Це не означає, що, наприклад, Європа не зіткнулася зі стрімким зростанням цін на енергоносії, і її економіка не постраждала. Однак ці наслідки мають мало спільного з санкціями, а скоріше пов’язані з самою війною Росії проти України та її спробами використати викопне паливо як зброю проти союзників України. Натомість санкції мають середньо- і довгострокові наслідки, а тому їх варто ретельно зважити й оцінити. Зокрема, занепокоєння з приводу того, що Китай і Росія змінюють світову фінансову систему, є виправданими, але практичні виклики, як-от логістичні перешкоди і стійкість фінансової системи США, ускладнюють ці зусилля.

Зрештою, аргумент щодо того, що необхідно обирати між санкціями проти Росії та фінансовою і військовою підтримкою України, не має жодних підстав. Санкції не розглядаються як панацея чи заміна. Скоріше, вони є невід’ємною частиною ширшої стратегії протидії як агресії Путіна проти України, так і загрозі миру, свободі та процвітанню в Європі та за її межами. Якщо економічні заходи зазнають поразки, Україні знадобиться більше військової і фінансової допомоги, а витрати союзників України різко зростуть.