KSE Institute представив нове дослідження “Аналіз російської воєнної машини: Ключові гравці та вузли”. Автори звіту досліджують виробничі потужності військово-промислового комплексу (ВПК) Росії, ключових гравців, критично важливі географічні кластери та роль Китаю. Це дослідження є частиною серії аналітичних матеріалів, присвячених військово-промисловому комплексу Росії.

У першому розділі розглядається еволюція російського військово-промислового комплексу та його здатність забезпечувати військові потреби. Другий розділ аналізує ключові структури, які підтримують функціонування російської воєнної машини. Третій розділ додає географічний вимір, окреслюючи основні військово-промислові кластери. У четвертому розділі досліджується роль Китаю у підтримці російського ВПК.

Військова промисловість і виробничі потужності Росії. Військово-промисловий комплекс Росії зазнав трансформації за останні 20 років після пострадянського занепаду, однак досі стикається з викликами модернізації. Попри централізацію під управлінням великих вертикально інтегрованих концернів, як-от Ростех, у галузі зберігаються дублювання функцій та неефективність. З початку повномасштабного вторгнення в Україну військові витрати Росії різко зросли. Фінансування надходить із федерального та регіональних бюджетів, банківських кредитів, а також через невиплачені зобов’язання перед державою. Водночас галузь відчуває дедалі більший тиск через санкції, дефіцит робочої сили, зростання витрат і скорочення експорту озброєнь. Щоб підтримати військові зусилля, Росія відновлює старе обладнання, нарощує внутрішнє виробництво та обмежує обсяги імпорту. Співпраця з Північною Кореєю та Іраном, які постачають артилерійські боєприпаси та військові технології, набула вирішального значення.

Ключові гравці ВПК Росії. Новий аналіз військово-промислового комплексу Росії показує, що цей сектор залишається висококонцентрованим і контрольованим державою. Дослідження ґрунтується на базі даних понад 5,5 тисячі компаній, що включає сторону попиту — понад 800 діючих військових частин і баз — та сторону пропозиції, яку формують підприємства військової промисловості. Десять найбільших корпоративних груп ВПК, тісно пов’язаних із урядом, контролюють 52% усіх активів, що що підкреслює домінування старих радянських структур. Так, 54% із 4 322 активних підприємств ВПК, що контролюють 76% активів, були зареєстровані до 2010 року. Багато компаній нарощують виробництво для підтримки війни Росії проти України. Зокрема, КТРВ та Алмаз-Антей постачають озброєння, а Роскосмос і Росатом займаються розробкою ядерних та традиційних військових систем. Незважаючи на те, що повномасштабне вторгнення триває вже три роки, значна частина підприємств ВПК досі залишається поза санкціями. Водночас дані про оборонні закупівлі непрозорі, однак окремі випадки вказують на активне розширення виробничих потужностей.

Ключові вузли ВПК Росії. Звіт визначає 113 ключових військово-промислових кластерів, які забезпечують 82% вантажопотоків і 92% контрактів на закупівлі, що підкреслює залежність сектору від інтегрованих ланцюгів постачання. Дослідження розглядає ці кластери з кількох перспектив: галузевої, правової, геопросторової та продуктової, об’єднуючи дані про фінанси, контракти з постачальниками і вантажопотоки в єдину динамічну базу даних. Аналіз на основі продукту охоплює 264 підприємства у 26 категоріях, виявляючи зв’язки між виробництвом, дослідженнями та виробництвом компонентів. Аналіз вантажопотоків деталізує залежності в ланцюгах постачання, їхню реструктуризацію та відстежує переміщення матеріалів. Результати демонструють, як стратегії логістики і закупівель адаптуються до військових пріоритетів Росії.

Китайський фактор: зв’язки та залежності. Китай залишається ключовим постачальником для російського військово-промислового комплексу, забезпечуючи експорт високотехнологічної електроніки та промислового обладнання, попри західні санкції. З 2022 року двостороння торгівля між країнами різко зросла. У 2024 році імпорт Росії з Китаю сягнув $115 млрд, що на 72% перевищує показники довоєнного рівня. У 2023 році Китай та Гонконг забезпечили 76% постачань військової продукції до Росії, а 90% всього обмеженого високотехнологічного імпорту здійснювалося через Китай. Ці постачання надходять до Росії трьома шляхами: через прямі китайські аналоги західних товарів, виробництво західних компаній у Китаї, реекспорт через китайських посередників. Ця співпраця залишається критично важливою для здатності Росії підтримувати і розвивати свій військовий потенціал, попри чинні санкції. У низці ключових категорій компонентів Китай уже фактично став монопольним постачальником для російського ринку.

Послаблення санкцій дало б російській воєнній машині вкрай необхідний перепочинок в той момент, коли вона стикається зі зростаючим структурним тиском. Це створило б пряму загрозу європейській безпеці та глобальній стабільності. Вкрай важливо продовжувати тиск, викриваючи слабкі місця військово-промислового комплексу Росії, який вже потерпає від неефективності, корупції та відсутності модернізації.