Втрати в енергетиці та видобувному секторі України через війну сягнули $88,2 млрд — за оцінкою звіту Світового банку RDNA5. У січні-лютому 2026 року, після нової хвилі російських ударів, доступна генеруюча потужність впала нижче 10 ГВт, тоді як попит перевищував 18 ГВт. За цих умов реформа енергетичного сектору стає важливим питанням стійкості під час війни, бюджетної стабільності та готовності до наступної зими.

Про це йдеться у першому випуску Ukraine Reform Series – нової серії регулярних аналітичних оглядів KSE Institute про пріоритетні структурні реформи, від яких залежать стійкість, відновлення та євроінтеграція України.

Російські удари змінили саму логіку реформи енергетики. Те, що раніше розглядалося як довгострокова трансформація ринку, тепер визначає, чи зможе система працювати під час війни і витримати наступну зиму. Масштабні руйнування створили дефіцит постачання, фіскальний тиск і нові вразливості, а приватні інвестиції так і не надійшли в потрібних обсягах.

У звіті KSE Institute окреслює три ключові напрями енергетичної реформи, які вже впроваджуються і можуть посилити стійкість України перед наступною зимою.

Перший – перехід до більш децентралізованої та енергоефективної системи в межах відбудови інфраструктури. Це напряму пов’язано з готовністю до зими: менша й розподілена генерація, когенерація, резервне обладнання і швидкі ремонтні роботи знижують залежність від великих об’єктів, які залишаються вразливими до російських ударів. Щоб це стало можливим, потрібні фінансові інструменти – ширша міжнародна підтримка, “спеціальні енергетичні ОВДП” і цільові бюджетні ресурси.

У довшій перспективі дорожні карти лібералізації газового й електроенергетичного ринків мають створити чіткіші стимули до енергоефективності, розподіленої генерації та приватних інвестицій. Тарифи, що відображають реальні витрати, і конкуренція допоможуть змістити систему від великих централізованих об’єктів до гнучкішої та стійкішої інфраструктури.

Другий напрям – зниження квазіфіскальних ризиків від субсидованих побутових тарифів і накопичених боргів у теплопостачанні. За оцінками KSE Institute, державні субсидії на ціни газу й електроенергії у 2024 році сягнули $9,1 млрд, або 5,1% ВВП, і відтоді продовжують зростати. Будь-яке коригування тарифів має бути поетапним і супроводжуватися адресною підтримкою вразливих домогосподарств, інвестиціями в теплову інфраструктуру та структурованим підходом до боргів підприємств теплопостачання.

Тарифна реформа має також враховувати платоспроможність домогосподарств та інфраструктурні обмеження. Багато домогосподарств не можуть скоротити споживання без інвестицій у системи опалення й енергопостачання. Тому ключовою є послідовність: тарифна реформа, соціальний захист та інвестиції в інфраструктуру мають рухатися разом.

Третій напрям – зміцнення управління в секторі відповідно до домовленостей із партнерами, зокрема посилення нагляду за державними енергетичними компаніями і незалежність НКРЕКП – регулятора, від довіри до якого залежать правила ринку і впевненість інвесторів.

Уряд України взяв на себе конкретні зобов’язання з реформ у межах Програми розширеного фінансування МВФ та Плану ЄС Ukraine Facility. Серед ключових зобов’язань на 2026 рік – дорожня карта лібералізації газового й електроенергетичного ринків до кінця червня (вона визначить послідовність підвищення тарифів на електроенергію, газ, опалення і гарячу воду), технічний аналіз квазіфіскальних витрат від цінових обмежень і PSO до кінця липня та перша зовнішня оцінка управління й незалежності НКРЕКП до кінця листопада. До кінця квітня 2026 року уряд також має переглянути статути «Енергоатома» та «Укргідроенерго» (відновивши повноваження наглядових рад із незалежною більшістю) і внести зміни до закону про НКРЕКП. Ще одне зобов’язання, до кінця 2026 року, – внести зміни до закону 2479-IX, який встановлює мораторій на підвищення побутових тарифів.

Водночас на хід реформи впливають структурні чинники: обмежена спроможність домогосподарств адаптуватися до вищих тарифів, інфраструктурні бар’єри для енергоефективності і фінансовий стан громад, які відповідають за частину сектору теплопостачання. Саме ці чинники впливатимуть на темп і послідовність реформи.

Здатність сектору залучати приватний капітал для відбудови залежатиме від передбачуваності правил ринку і наявності інструментів зниження ризиків. Лише державних і міжнародних ресурсів недостатньо, щоб покрити потреби енергетики та видобутку у відновленні, які оцінюються у $90,6 млрд на період 2026–2035 років. Водночас через Портал інвестиційних проєктів України вже представлено понад 240 флагманських приватних проєктів на понад $72 млрд, де енергетика становить найбільшу частку.

Проблема не лише у відсутності капіталу. Перехід від заявлених проєктів до реальних інвестицій стримують воєнні ризики, обмежене страхове покриття і висока вартість фінансування. За оцінками KSE Institute, розширення покриття страхування воєнних ризиків до $5-7 млрд на рік і зниження страхових премій до прийнятного для банків рівня може суттєво поліпшити умови для приватних інвестицій в енергетику.

Головний виклик попереду – послідовність. Інвесторам потрібне передбачуване регулювання й тарифи на рівні витрат. Домогосподарствам – належний соціальний захист до підвищення тарифів. Регулятору – реальна незалежність до запуску ринків.

За послідовної реалізації ці реформи знизять вразливість енергетичного сектору ще до настання наступної зими, поліпшать умови для інвестицій і зміцнять довгострокову енергетичну безпеку України. Вони також підтримають глибшу інтеграцію з енергетичним ринком ЄС і посилять роль України в європейській енергетичній безпеці.