KSE Institute представляє нове дослідження про перевантаження російської нафти з одного судна на інше — ship-to-ship (STS). Автори проаналізували такі операції з першого кварталу 2025 року до другого кварталу 2026 року, їхню географію та роль у морському експорті російської нафти. Вони також дослідили частку російської нафти в STS-потоках, екосистему залучених танкерів і те, наскільки ці судна охоплені санкціями.

Перевантаження російської сирої нафти зосереджені у кількох районах. 62% усіх STS-операцій із російською сирою нафтою за цей період відбулися у трьох точках: Nakhodka Light у Тихому океані, Eastern Outer Port Limits (EOPL) біля узбережжя Малайзії та Offshore Hong Kong. Найбільшим центром став Nakhodka Light — 179 операцій, або 39% від загальної кількості.

Для нафтопродуктів географія інша. На район поблизу Суецького каналу, Cyprus Light та EOPL припало 64% усіх STS-перевантажень російських нафтопродуктів. Із 2025 року географія таких операцій також змінилася: активність у традиційних точках Середземного моря скоротилася, натомість зросла роль нових районів, зокрема поблизу Гібралтару та Nakhodka Light.

У середньому через STS-перевантаження проходило близько 15% морського експорту російської нафти. У першому кварталі 2026 року ця частка тимчасово зросла приблизно до 19%. Однією з причин могли стати санкції США проти «Роснефти» та «Лукойлу»: після їх запровадження STS-перевантаження нафти, яку продавали ці компанії, приблизно подвоїлися.

З першого кварталу 2025 року до другого кварталу 2026 року автори зафіксували 799 унікальних танкерів, залучених до STS-операцій. 438 із них, або 55%, зараз відповідають визначенню тіньового флоту KSE Institute — тобто не мають зв’язків із послугами країн G7+, зокрема через власність, управління, прапор або страхування.

STS-перевантаження дозволяють передавати російську нафту з менших танкерів на більші судна для подальшого перевезення. Водночас після перевантаження вантаж часто переходить на танкери, які не перебувають під санкціями.

У другому кварталі 2026 року підсанкційні танкери доставили 94% сирої нафти до місць STS-перевантаження, тоді як серед суден, які забирали нафту після перевантаження, на них припадало 55% обсягів.

Для російських нафтопродуктів санкції охоплюють ще меншу частину флоту. У другому кварталі 2026 року підсанкційні танкери доставили 20% нафтопродуктів до місць STS-перевантаження, а забрали звідти 17% обсягів. Протягом усього періоду дослідження їхня частка залишалася нижчою за 30% серед суден, які доставляли нафтопродукти, та не перевищувала 20% серед тих, які забирали їх після перевантаження.

Великі танкери відіграють важливу роль у таких операціях. Із 50 дуже великих та надвеликих танкерів для перевезення сирої нафти (VLCC та ULCC), які приймали російську нафту в місцях STS-перевантажень, 33 зараз належать до тіньового флоту, але лише п’ять перебувають під санкціями хоча б в одній юрисдикції.

STS-перевантаження допомагають відокремити сильно підсанкційний флот, який вивозить російську сиру нафту, від суден, які транспортують її далі. У результаті вантаж може перейти з підсанкційного танкера на значно менш санкціоноване та різноманітніше коло суден, які доставляють нафту кінцевим покупцям.