KSE Institute у співпраці з Brave1 представив нове дослідження про бар’єри для розвитку й масштабування українських оборонних виробників. Після початку повномасштабної війни в Україні швидко зросла кількість приватних оборонних компаній, технологічних команд і стартапів. Для частини з них питання тепер уже не в тому, як створити продукт, а як виробляти його у більших обсягах.

Дослідження базується на 14 глибинних інтерв’ю з представниками сектору та експертами й онлайн-опитуванні 131 виробника. Результати насамперед відображають досвід компаній, для яких масштабування зараз актуальне, тому їх не можна автоматично екстраполювати на весь український ОПК.

Значну частину опитаних становлять молоді невеликі компанії. 41% мають не більше п’яти працівників, а до серійного виробництва дійшли 36%. Досвід роботи з військовими замовленнями до початку діяльності в секторі мали 31%, тоді як 20% команд не мали релевантного досвіду. Невеликі компанії часто одночасно розвивають продукт, нарощують виробництво і вибудовують фінансові та управлінські процеси.

При цьому продукти часто потрапляють до підрозділів Сил оборони ще на ранніх етапах. 62% виробників передавали продукцію на етапі дослідного виробництва, а 68% перетворюють отриманий фідбек на конкретні технічні вимоги. Продажі також часто починаються до переходу до серійного виробництва – напряму бригадам і військовим частинам або через благодійні фонди. Така модель дозволяє швидко отримувати фідбек і доробляти продукт.

Перехід до серійного виробництва вже потребує інших процесів і ресурсів. Йдеться не тільки про більші обсяги, а й про стабільність постачання, виробниче планування, контроль якості, роботу з фінансами, людьми та компонентами.

Окремі проблеми стосуються кодифікації, тестування і взаємодії між виробниками. Кодифікованими є 20% продуктів, тоді як 48% респондентів ще не подавалися на цю процедуру. Частина з них поки перебуває на ранніх стадіях розвитку. Виробники також говорять про нерівномірний доступ до полігонів і брак інформації про можливості тестування. Достатньою взаємодію з іншими учасниками ринку вважають 26% компаній. Для такої кооперації вже працюють спільні заходи, кластери та галузеві об’єднання, зокрема екосистема Brave1.

Ще одна проблема – фінансування. 53% респондентів потребують додаткових коштів, але не можуть їх залучити. Найбільший попит є на R&D, оборотний капітал і масштабування виробництва. При цьому частині компаній також бракує досвіду роботи з банками, інвесторами та грантодавцями. Фінансові інструменти для сектору мають враховувати і його специфіку – зокрема те, що звичайні підходи до оцінки ризиків і розкриття інформації не працюють для оборонних компаній.

87% респондентів планують зростати найближчим часом, але формалізовану стратегію розвитку з фінансовими розрахунками мають лише 19%. Ще 22% виробників уже мають незавантажені потужності та могли б виробляти більше за стабільнішого попиту або кращих умов контрактування. Серед інших проблем компанії називають податкове навантаження, складнощі зі статусом критично важливого підприємства та бронюванням працівників, відсутність довгострокових контрактів і дефіцит кваліфікованих кадрів.

Створення умов для масштабування є спільним завданням всіх учасників ринку. З боку держави – простіші й зрозуміліші процедури, кращий доступ до тестування та довший горизонт контрактування. З боку фінансових інституцій і донорів – більше інструментів для R&D, оборотного капіталу та масштабування виробництва. Галузеві платформи можуть допомагати з кооперацією між виробниками, обміном досвідом і збором фідбеку від підрозділів Сил оборони. Самим компаніям потрібно посилювати фінансові, управлінські та виробничі компетенції.