Національний банк України має сконцентрувати зусилля на збереженні макростабільності, досягненні цілі по інфляції, а також зниженні вартості грошей для кредитування реального сектору економіки. Експерти проаналізували можливості центрального банку реагувати на поточні виклики, потенціал для посилення взаємодії монетарної та фіскальної політик та оцінили вже зроблені кроки. Крім того, йшлося про реальні потреби бізнесу – чого очікують від банків та Національного банку.

На думку Романа Сульжика, члена Наглядової ради Приватбанку, у цій кризі Національний банк має діяти контрциклічно: “Зазвичай Нацбанк потребує від банків покращувати якість кредитування, нарощувати нормативи та резерви, але під час кризи Нацбанк має послабити свої вимоги і це вже робиться. Я часто критикую Нацбанк за валютну політику, але поки вони здали екзамен в умовах кризи на відмінно”.

Віктор Козюк, член Ради Національного банку України, наголосив, що для успішної координації фіскальної та монетарної політик потрібне спільне розуміння мандату, інструментів та “простору” для обох політик в їх лідерів. “Найбільша небезпека, коли немає ефективної взаємодії між фіскальною та монетарною політикою, щодо того, яка має бути оптимальна відповідь на кризові явища, тому, що вони стоять на відмінних засадах та баченні того, як працює економіка”, – сказав він. 

Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, акцентував увагу учасників заходу на тому, що політичний тиск на центральний банк підриває довіру до його рішень, що в результаті призводить до гіршого управління інфляцією та, як наслідок, до гіршої ситуації в економіці. “Високий тиск на центробанк характерний для країн зі слабкою демократією, державним управлінням та нерозвинутою економікою”, – зауважив він. Тимофій Милованов також додав, що зараз Україні важливо зберегти макростабільність та продовжити співпрацю з Міжнародним валютним фондом. Він також зазначив, що основні інструменти із свого “арсеналу” протидії кризі Національний банк використовує: “Оскільки центральний банк це банк банків, то і фінансування НБУ дає не напряму підприємствам, а через банки. Допомогти банкам з ресурсами можна кількома шляхами: через інструмент облікової ставки (Нацбанк активно знижує облікову ставку і зараз ставка 8%, це найнижчий показник із 2013 року), або через спрощення умов, на яких банки отримують кредити від НБУ (наприклад, вимоги до застав по кредитам, довші строки кредитів)”.

Водночас, виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський відмітив, що інструмент рефінансування банків може бути використаний Національним банком у більшій мірі. Однак головне завдання центробанку – втримати фінансову стабільність та інфляційні цілі. При цьому, на думку Гліба Вишлінського, роль Національного банку в подоланні цієї кризи є суттєво меншою, ніж в розвинених країнах через меншу залежність української економіки від кредитних ресурсів та меншу спроможність ці ресурси абсорбувати.   

“Також важливою стратегічною ціллю для Нацбанку є «підштовхнути» банки до фінансування малого та середнього бізнесу і домашніх господарств через кредитні продукти для фізичних осіб, які працюють «вбілу», – додав він.

Із ним погоджується Тетяна Паламарчук, заступник виконавчого директора Спілки українських підприємців: “Зараз бізнесу потрібні доступні кредити. Ми бачимо таку можливість через програму кредитування “5-7-9”, якщо зможемо дещо доопрацювати певні механізми. Наприклад, замінивши критерій “прибутковості” показником «операційного доходу». Половина підприємців, опитаних Спілкою, не можуть задовольнити саме цей критерій. До того ж, зі зниженням облікової ставки вкладання коштів у економіку для банків стає більш прибутковим, і прямо впливає на кредитування бізнесу. Тож ми бачимо необхідність продовжувати стимулювати кредитування через зниження облікової ставки, і вітаємо роботу НБУ у цьому напрямку”, – наголосила вона.

Ігор Олехов, співголова комітету “Банківські та фінансові послуги” Американської торговельної плати в Україні та партнер CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang, зауважив, що бізнес зацікавлений у реструктуризації боргових зобов’язань. Водночас, актуальним питанням залишається проблема високої частки непрацюючих кредитів на балансах банків (48% від усіх активів у банках). Відтак, самі банки мають доволі обмежені можливості для розширення кредитування, особливо банки за участю державного капіталу у яких частка непрацюючих кредитів нерідко досягає 70%. Ігор Олехов також зазначив, що проекти із розвитку віддалених сервісів – ідентифікації та верифікації клієнтів, електронного підписання документів у банківському секторі – зараз, через коронавірусні обмеження, впроваджуються у екстреному режимі, хоча раніше тривалий час не розвивалися.  

Дискусія відбулася за організації Київської школи економіки.

Повне відео доступне на youtube каналі Школи.