Відтік абітурієнтів за кордон, демографічна яма, ректори -”феодали”, творення державної політики у режимі “пожежогасіння” – фактори і тенденції, значною мірою властиві українському сектору вищої освіти.

На питання, як реформувати систему фінансування державних і приватних ЗВО, у владних коридорах кажуть, що першочергово слід скасувати держзамовлення – тобто планування на роки вперед, скільки фахівців різного роду потрібно буде країні.

Та проблема не лише у способі фінансування – без скорочення кількості закладів і науково-педагогічних працівників фінансова стійкість сектора недосяжна.

Так вважають Інна Совсун, народна депутатка України і викладачка курсів Основи публічної політики, Етика і доброчесність у публічній сфері на магістерських програмах Київської школи економіки, та Євген Ніколаєв, кандидат економічних наук, policy-дослідник, консультант з питань вищої та середньої освіти.

Яких закладів позбавиться мережа ЗВО – неспроможних утримувати своє існування через брак коштів, чи тих, що пропонують найменш якісне навчання?

Яка умова демографічного “полегшення” для вітчизняних ЗВО та коли її можна очікувати?

Про це – у дослідженні “Вища освіта в незалежній Україні”, виконаному у рамках проєкту “Enhancing the Implementation of Reforms” за фінансової підтримки National Endowment for Democracy.