KSE Institute опублікував новий звіт під назвою «Аналіз російської воєнної машини: логістика, вразливі місця та залежності». Автори досліджують, як російський військово-промисловий комплекс (ВПК), попри агресивне розширення після повномасштабного вторгнення в Україну, залишається критично залежним від вразливих логістичних мереж, імпорту з Китаю та Північної Кореї, а також номінально цивільних постачальників. Західні політики можуть діяти негайно, щоб зупинити це розширення. Обмежений санкційний режим, який обходить цивільних посередників, логістичні компанії та китайських постачальників, фактично підтримує функціонування російської воєнної машини. Стратегічна координація та цілеспрямований тиск на ці слабкі місця здатні послабити військовий потенціал Росії.

Цей аналіз ґрунтується на попередньому звіті KSE Institute «Аналіз російської воєнної машини: ключові гравці та вузли», в якому автори висвітлюють централізацію та масштабування російського ВПК. Новий звіт зосереджується на логістичних каналах і вузьких місцях у постачанні, що формують основу воєнної економіки Росії, та пропонує практичні рекомендації для підриву її стійкості.

Ключові висновки:

• Радянські запаси вичерпуються. Запаси танків, бронетехніки, артилерійських систем та іншого обладнання стрімко скорочуються. У 2024 році поставки зі складів зменшилися на понад 25%, із незворотним виснаженням техніки. Значна частина наявного обладнання тепер відправляється безпосередньо на фронт, минаючи великі ремонтні підприємства.

• Північна Корея компенсує дефіцит. У 2024 році вибухівка з Північної Кореї становила понад половину всіх відомих поставок до російських арсеналів, тоді як Іран, ймовірно, забезпечує менші обсяги через Каспійське море.

• Критичні вразливі місця залишаються поза санкціями. Окремі компанії домінують у постачанні сировини, армованого бетону та вибухівки для ВПК, але досі вважаються цивільними, уникаючи західних санкцій. Тиск на постачальників і логістичні компанії ВПК дозволив би використати ці слабкі місця в ланцюгах постачання. Переконлива загроза вторинних санкцій і припинення усіх наукових та комерційних зв’язків ще більше послабили б ВПК.

• Китай є незамінним. Машини та компоненти з Китаю домінують у імпорті російського ВПК, а логістика здійснюється через кілька великих компаній з військовими зв’язками і логістичних центрів, зосереджених навколо Москви.

• Росія активно інвестує в потужності флоту, спрямовані не на Україну, а на НАТО. Вантажопотоки вказують на стратегічний акцент на виробництві підводних човнів і суден, здатних діяти в Арктиці, для утвердження домінування на Крайній Півночі.

• Зняття санкцій було б стратегічною помилкою. Послаблення санкцій зараз зміцнило б ВПК, який потерпає від неефективності, залежності від імпорту та скорочення резервів, підриваючи стримування та сприяючи майбутнім загрозам.

Рекомендації:

Зняття санкцій з Росії не може бути предметом обговорення. Це дозволило б її військово-промисловому комплексу відновитися перед можливим протистоянням із Заходом. Для суттєвого обмеження здатності Росії вести тривалу війну та запобігти майбутній ескалації західні уряди мають розширити економічний тиск і закрити прогалини, які підтримують ВПК. Це передбачає запровадження санкцій проти цивільних підприємств, що постачають компоненти для ВПК, а також проти логістичних компаній, які є мостом між китайськими виробниками та російським ВПК. Загроза вторинних санкцій має чітко сигналізувати китайським компаніям, що сприяння постачанню обладнання та компонентів до російського ВПК, прямо чи через посередників, є неприйнятним. Крім того, Захід повинен відстежувати та шукати способи перервати військову та технологічну співпрацю між Росією, Північною Кореєю та Іраном.