Якщо з початку російського вторгнення в Україну відсоток компаній, які згортають операції в РФ, різко зростав до середини квітня 2022 р, то протягом останніх 9 місяців співвідношення тих, хто йде чи залишається, практично не змінюється, хоча ми все ще бачимо періодичне зростання частки тих компаній, які залишаються на ринку РФ (за рахунок додавання нових компаній в базу, 14 було додано в червні 2023). Тим не менше, якщо оперувати загальними цифрами в базі даних KSE, близько 36,4% компаній вже заявили про вихід з ринку РФ або призупинили свою діяльність, але 40,7% все ще залишаються присутніми в країні, 15,6% вичікують і лише 7,3% здійснили повний вихід³.

У той же час, з т.з. на економіку Росії, вплив лише 241 компаній, які повністю вийшли з країни, складно не дооцінити, оскільки в 2021 році в них працювало 28,7% персоналу, занятого в іноземних компаніях, а компаніям належало близько 17,8% активів, 15,7% капіталу інвестованого іноземними компаніями в країну, і в 2021 році вони генерували виручки на 59,8 млрд дол або 19,7% від всієї виручки і сплатили 3,7 млрд дол податків або 14,8% від загальної суми податків, сплачених компаніями, які спостерігалися. Дані по 1 460 ТОП компаній представлені в таблиці вище.

Як видно на діаграмах вище на основі даних за 2021 рік, приблизно однаковий % виходу отримано на основі кількості компаній (17%) і частки вилученого в результаті їх виходу доходу (20%). У той же час зовсім інша картина для тих, хто ще залишається – 45% компаній представляють 32,5% доходу, а 16% компаній, що вичікують, представляють 21% доходу, отриманого в Росії. Висновок може полягати в тому, що менші компанії з нижчими доходами вважають за краще залишатися, а ті, які мають більший дохід, більш охочі вичікувати, обмежуючи свої інвестиції як виправдання (водночас вони продовжують заробляти та реінвестувати свій прибуток в Росії).

KSE Institute вже зібрав і проаналізував дані про дохід, капітал, активи та чистий прибуток (прибуток або збиток) у 2022 році для 1360 компаній (близько 100 компаній, дані яких у нас були зібрані раніше поки не надали свою звітність) і надає нижче перший доступний аналіз (наскільки нам відомо подібні дані оприлюднюються вперше), більше деталей буде буде надано найближчим часом, як тільки ми отримаємо повну інформацію.

Як ви можете бачити з діаграм вище, компанії, які повністю вийшли з Росії, змогли отримати на 2,6% менше доходу в 2022 році (17,1% від загального обсягу), ніж у 2021 році (19,7% від загального обсягу, що зрозуміло, оскільки більшість із них залишили країну ще до кінця року). Компанії, що виходять, також отримали значно менше (-7,7%) доходів у 2022 році (19,0% від загального обсягу), ніж у 2021 році (26,7% від загального обсягу). Також група компаній зі статусом KSE «виходять» є єдиною, яка стала збитковою за чистим прибутком/збитком, отриманим у 2022 році. Водночас компанії, що залишилися, змогли отримати значно більшу (+12,9%) виручку в 2022 (45,4% від загального обсягу), ніж у 2021 році (32,5% від загального обсягу). Частково це пояснюється рекласифікацією статусів, яку ми зробили для деяких компаній (наприклад Cargill, Carlsberg Group, Danone, Japan Tobacco International, Mars, Pepsi, Raiffeisen Bank) які значно збільшили свій дохід у 2022 році порівняно з 2021 роком. Компанії зі статусом «вичікують»⁴ отримали практично таку ж частку (-2,6%) доходу в 2022 році (18,5% від загального обсягу) проти 21,1% від загального обсягу в 2021 році. Отже, ключовий висновок полягає в тому, що гроші важливі для тих компаній, які все ще пов’язані з місцевим бізнесом у Росії.

Підсумовуючи перші результати нових даних, отриманих за 2022 році та порівнюючи їх із 2021 роком, можна побачити позитивні тенденції щодо значного падіння доходів та капіталу. Лише активи майже не змінилися (276,0 млрд доларів США у 2022 році проти 288,5 млрд доларів США у 2021 році) і навіть, ймовірно, збільшаться, коли ми отримаємо решту звітів для приблизно 80-100 компаній. KSE Institute вже опублікував масштабне дослідження «Як змінилися доходи іноземного бізнесу в РФ в 2022 році і чому так багато компаній досі не йдуть». Ознайомитися з англійською версією звіту можна за посиланням: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=4453963.

На діаграмі нижче показано частку тих що «вийли» та інших статусів на основі розподілу доходу за 2021 рік. Варто зазначити, що коли ми аналізуємо статус «вийшли», варто також звертати увагу на підстатуси («призупинення діяльності» може розглядатися лише як тимчасова пауза в роботі, тоді як ті, що «залишають ринок» — це явна ознака наміру компанії повністю вийти з Росії).

% тих, хто вийшов, становить 20% на основі розподілу доходу, тих, що виходять, становить 26% від загального доходу (з часткою 44% підстатусів таких, що призупинили діяльність та 56% тих, що залишають ринок), % компаній, що залишаються, становить 33% доходу та 21% компаній, які вичікують на базі виручки, отриманої в Росії в 2021 році.

Якщо ми подивимося на той самий графік за розподілом доходу за 2022 – картина буде зовсім іншою:

% тих, хто вийшов, становить 17% на основі розподілу доходу, тих, що виходять, становить лише 19% від загального доходу (з часткою 33% підстатусів таких, що призупинили діяльність та 67% тих, що залишають ринок), % компаній, що залишаються, становить 45% доходу та 19% компаній, які вичікують на базі виручки, отриманої в Росії в 2022 році.

Ключовий висновок може бути наступним: на загальному фоні падіння доходів у 2022 році компанії, які прийняли рішення піти, заробили менше, ніж ті, хто залишився, і більше компаній перейшли з підстатусу «призупинили діяльність» до «залишають ринок», демонструючи посилене бажання розірвали відносини з Росією.

Більше інфографіки і аналітики у спеціальному розділі нашого сайту за посиланням https://leave-russia.org/uk/bi-analytics

Президент Володимир Путін доручив розглянути можливість видачі дозволів на продаж підприємств, які під контролем іноземців із недружніх країн, лише за згодою регіональної влади. Про це йдеться у переліку доручень за підсумками засідання президії Держради 4 квітня. Доручення дано уряду, доповідь необхідно подати до 15 червня 2023 року.⁵

Також нещодавно Володимир Путін направив в уряд секретний указ, в якому зажадав підготувати закон, який дає державі пріоритетне право на викуп активів західних компаній «зі значною знижкою». Про це повідомляє Financial Times⁶, яка ознайомилась із текстом документа. Надалі такі активи можна буде перепродати із прибутком.

Крім того, Кремль має намір у відповідь на західні санкції проводити політику батога та пряника, караючи компанії тих країн, що заарештовують російські активи, та винагороджуючи ті, що грають за його правилами. Для цього економічний блок обговорює питання щодо націоналізації, розповіли FT знайомі із цим люди. Путін підписав указ минулого тижня. У ньому також вимагається, щоб усі приватні компанії, які набувають у Росії активи західних компаній, не мали закордонних акціонерів або перебували в процесі звільнення від них.

Все це ще більше має ускладнити іноземцям відхід із Росії. Їм уже доводиться продавати свої активи зі значною знижкою та сплачувати відкат до бюджету. Наразі угоду не можна укласти без схвалення урядової комісії з іноземних інвестицій. Ціна продажу має бути не менш ніж наполовину нижчою за ринкову, а ще 5 або 10% від справжньої вартості (залежно від розміру знижки від ринкової ціни) треба віддати державі.

ФОКУС ТИЖНЯ: Торгівля російськими енергоресурсами в обхід західних санкцій

Уже досить тривалий час Росія знаходиться під дією західних економічних санкцій. Починаючи з 2014 року західні санкції були накладені на Росію в декілька етапів, а саме: після проведення Кримського референдуму, після початку бойових дій на сході України та після збиття пасажирського літака в Донецькій області тощо.

Вже в 2014 році економічні санкції проти Росії були спрямовані виключно на конкурентно-здатні галузі економіки, зокрема, на газову і нафтову промисловість. Саме сировинна спрямованість російської економіки стала головною мішенню санкцій з боку США та їх союзників. Але, незважаючи на це, аж до початку широкомасштабної російсько-української війни у 2022 році Росія була найбільшим у світі виробником газу та залежність країн Європи від російського газу коливалася до ста відсотків (більше всього споживали російський газ газу Німеччина та Італія).

З самого початку введення антиросійських санкцій деякі держави заявили про бажання відмовитися від російського газу, але, щоб піти на такий крок, потрібно було знайти постачальників, які замінять російський газ, а таких компаній в Європі обмаль. При цьому запаси природного газу Євросоюз покриває власними розробками газу, а також поставками з Норвегії і Алжиру, але навіть цього не вистачило, щоб повністю відмовитися від російського газу, навіть поставками газу зі США.

Довідково: протягом останніх років до повномасштабного конфлікту в Європі на країни ЄС припадало 67,5% експорту російської нафти та 64,7% експорту російського газу. Для порівняння, у Китай поставлялося 16,9% російської нафти.⁷

Після початку широкомасштабної російсько-української війни у 2022 році в Україні західні країни посилили санкційний тиск на Росію. Головною метою країн Заходу стало обмеження доходів російського бюджету.

Велике значення для Росії має нафта. Існує навіть термін «нафтова голка», що означає сильну залежність країни від цього виду ресурсу. Експорт енергоресурсів – наріжний камінь російської економіки. Саме завдяки багатим надрам Росія змогла заробити гроші та політичний вплив у світі, і саме цей сектор першим опинився у центрі західних санкцій.

Довідково: в 2021 році в Росії було видобуто 540 млн. тонн сирої нафти, що становить 13% світового виробництва, з них 260 млн. тонн було експортовано безпосередньо у вигляді сирої нафти, що становить 13% світового експорту. На внутрішньому ринку Росія переробила 290 млн. тонн, що залишилися, з яких 140 млн. тонн було експортовано у вигляді нафтопродуктів (11% світового експорту нафтопродуктів) та 150 млн. тонн було спожито всередині країни.⁸

В 2021 році Росія постачала до країн ЄС 40% їх природного газу, при цьому Німеччина була найбільшим імпортером, за нею прямували Італія та Нідерланди. За даними ЄС, до серпня 2022 року цей показник знизився приблизно до 17%. У 2021 році Велика Британія отримувала від Росії лише 4% постачання газу. Держави ЄС дедалі частіше прагнуть доставляти скраплений природний газ танкерами від таких виробників, як США та Катар.⁹

Експорт російської нафти, нафтопродуктів і газу в 2022 році досяг 383,7 млрд. доларів США, що на 43% більше, ніж у 2021 році Це абсолютний рекорд за 27 років. До цього найбільше Росія виручила від експорту нафти, нафтопродуктів і газу в 2013 році – 376 млрд. доларів США.

Рекордні продажі вуглеводнів у 2022 році збільшили доходи російського бюджету: вони були заплановані на рівні 25 трлн. рублів, але бюджет отримав майже на 3 трлн. рублів більше. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у січні 2023 року доходи Росії від експорту нафти та газу знизилися на 38% порівняно із січнем 2022 року та становили 18,5 млрд. доларів США, що на 38% менше, ніж за аналогічний період 2022 року – тоді експортні доходи країни становили 30 млрд. доларів США.¹⁰

Однією з нових західних санкцій проти Росії, було затвердження ЄС 3 грудня 2022 рішення про встановлення граничної ціни на російську нафту у розмірі 60 дол. за барель (рішення Ради ЄС від 03.12.2022 CFSP №2022/2369).¹¹

Країни G7 та Австралія також запровадили обмеження ціни на нафту, що поставляється морським транспортом із Росії.

Зі свого боку, Указом Президента Російської Федерації від 27 грудня 2022 р. № 9612 були заборонені поставки російських нафти і нафтопродуктів іноземним юридичним підприємствам та фізичним особам за умови, що у контрактах на ці поставки прямо чи опосередковано передбачається використання механізму фіксації ціни на нафту. Таким чином, обмеження, запроваджені ЄС на поставки російської нафти, з урахуванням необхідності захисту національних інтересів Росії в частині реалізації на світових ринках стратегічно-важливого ресурсу за ринковими цінами, змушують російські компанії шукати альтернативні маршрути постачання до інших країн.

Процеси, що відбуваються, вимагають від Росії змінити як структуру економіки, так і структуру зовнішніх економічних контрагентів. Можливості переорієнтування поставок російської нафти і нафтопродуктів на інші експортні напрямки, в першу чергу на країни Азії, визначаються наявністю відповідних ринкових ніш та існуючими можливостями транспортної інфраструктури (нафтопровідні потужності, провізна здатність залізниць, нафтопереробна потужність портової інфраструктури).

Довідково: загальний обсяг постачання Росією нафти до Європи в 2021 році становив 468 млн. тонн, при цьому, обсяг імпорту російської нафти Китаєм за підсумками 2021 року зайняв частку 16,9%.¹²

З початку лютого 2023 року, коли вікно до Європи для росіян голосно закрилося, продавати нафтопродукти за ринковими цінами стало дуже складно. Коло покупців серед сусідніх країн стрімко звузилося і це змусило росіян робити фантастичні знижки на паливо, щоб вигідно було його доставляти.

Довідково: у листопаді 2022 року, до введення стелі та ембарго ЄС, Росія в середньому видобувала 1 487 млн. нафти на добу (10,9 млн. барелів на добу). У грудні 2022 року видобуток практично не змінився, склавши 1 486 млн. тонн на добу. До останнього часу російська влада очікувала, що стеля спрацює інакше і призведе до скорочення видобутку нафти в Росії у разі зростання середніх цін її продажу. Так, до бюджету на 2023 рік було закладено падіння видобутку нафти на 8,5% щодо 2022 року, а також скорочення експорту нафтопродуктів на 13%.¹³

Російські нафтокомпанії почали знаходити способи обходу ембарго ЄС, зокрема, застосовуючи схеми змішування своєї нафти із нафто-сировиною з інших країни для приховування російського походження. Практикуються схеми змішування російської нафти в резервуарах в Азії та на Близькому Сході. Також, існує схема свопів з компаніями з «дружніх країн» з Росією, завдяки яким де-факто російська нафта потрапляє в Європу. Подібні схеми дозволяють європейським країнам продовжувати закуповувати російську за походженням нафту, оскільки знайти їй повноцінну заміну складно.

Так, Індія стала одним із найбільших покупців російської сирої нафти після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а її нафтопереробні заводи отримують великий прибуток, купуючи сиру нафту зі значними знижками, яку нині заборонено в ЄС, перш ніж продавати паливо за повною ціною в Європу. Торгівля є законною в умовах санкцій ЄС, але піддається критиці з боку тих, хто хоче, щоб проти Росії були введені жорсткіші санкції, і стверджують, що це дозволило Москві продовжувати отримувати більші доходи від продажу нафти – найбільшої складової російського бюджету.

Довідково: річний товарообіг Індії з Росією за фінансовий рік, що закінчився 31 березня 2023 року, збільшився більш ніж утричі – до 44,4 млрд. доларів США з 13,1 млрд. доларів США роком раніше.¹⁴

Варто зазначити, що травні 2023 року імпорт Китаєм російської сирої нафти зріс на 55% порівняно з минулим роком, досягнувши рекордного рівня. Китайські компанії почали закуповувати російську нафту через те, що вона подешевшала на тлі західних санкцій. У травні 2023 року обсяг сягнув майже 8,42 млн. тонн. Це еквівалентно приблизно 1 98 млн. барелів на добу. При цьому, Китай наростив імпорт російського газу. У травні 2023 року він сягнув майже 400 тис. тонн, що на 56% більше, ніж роком раніше. За перші п’ять місяців 2022 року імпорт російського газу зріс на 22%, до 1 84 млн. тонн.¹⁵

Враховуючи це, варто підкреслити, що найбільші азіатські компанії заповнили вимушено звільнену ринкову частку, допомагаючи Росії підняти морський експорт сирої нафти до рекордного рівня після її вторгнення в Україну.

Через припинення поставок сушею до Європи в першому кварталі 2023 року експорт дизельного палива з російських портів збільшився на 17% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Не маючи можливості розвантажуватися в Європі, судна рухаються до морських терміналів Туреччини, Саудівської Аравії, ОАЕ, Марокко та інших країн. Величезні обсяги переливаються у морі в інші судна (операція ship-to-ship). У березні та квітні 2023 року майже 20% обсягів дизпалива, відвантаженого з Росії морем, змінювали судно при прямуванні в порт призначення. При цьому,Туреччина стала найбільшим хабом у Чорноморському та Середземноморському регіонах.¹⁶

Враховуючи вищевикладене, варто зазначити наступне. Індія чи інші країни могли б припинити купувати російську нафту, якби вони вважали, що ринок ЄС може бути відрізаний як пункт призначення для їхнього очищеного палива.

Щоб зупинити потік російської нафти, має бути реалізований власний механізм контролю з дотриманням західних санкцій «національною владою» певних країн, припускаючи, що ЄС може націлитись на покупців цього очищеного палива, яке, на їхню думку, отримано з російської нафти.

Західні ринки, як правило, пропонують вищі ціни та прибутковість. Більша частина обсягів російської сирої нафти, яка мала б була призначена для Європи, була перенаправлена до Азії.

Перспективи природного газу навряд чи кращі, навіть якщо газ приносить російській державі менший прибуток, ніж нафта. Газ, особливо трубопровідний, нееластичний, на відміну від нафти. Ось чому більшість обсягів газу, які Росія більше не експортує до Європи через війну, в найближчому майбутньому так і залишаться нереалізованими або будуть продані за безцінь.

Газова машина давала Москві як гроші, і політичний вплив. В даний час він значною мірою зруйнований в результаті війни, і він не буде відновлений до колишнього стану. Майбутня залежність Європи від постачання російського газу буде дуже незначною порівняно з тим, що було до 24 лютого минулого року. Це є великою стратегічною поразкою для Кремля. Китай не зможе замінити Європу як ринок збуту російського газу найближчим часом не за обсягом і точно не за вартістю.

Як висновок, внаслідок війни у Європі російська нафтогазова промисловість скорочується. Йде ерозія потенціалу доходів Росії. Спочатку цей процес буде поступовим, але згодом може стати більш раптовим і драматичним для країни агресора.