KSE Institute підготував аналітичний матеріал за підсумками закритої високорівневої дискусії «Вступ до ЄС: що далі? Макроекономічна політика для інтеграції, безпеки та зростання», присвяченої макроекономічній політиці України в умовах євроінтеграції, тривалої війни та довгострокових викликів для економічного зростання.

Дискусія та аналітичний матеріал були підготовлені в межах Шведського центру європейського майбутнього KSE. В обговоренні взяли участь представники Уряду України — зокрема Міністерства фінансів і Національного банку України — а також експерти Європейської комісії, міжнародних фінансових організацій і аналітичної спільноти.

Захід відбувся за правилом Chatham House, тому матеріал узагальнює ключові аналітичні висновки дискусії без прив’язки до конкретних учасників.

Дискусія зосередилася на двох головних питаннях: як структурні реформи та зближення з ЄС можуть забезпечити стале зростання, засноване на підвищенні продуктивності, а також як мають змінюватися макрофіскальні рамки, щоб підтримати це зближення в умовах підвищених безпекових і фінансових ризиків.

Економічна активність, зближення з ЄС і обмеження зростання. Війна розглядається як довготривалий фактор, що структурно обмежує економічне зростання, а не як тимчасовий спад. Відбудова сама по собі не гарантує зближення з ЄС за рівнем доходів. Ключовими залишаються інвестиції та зростання продуктивності, а не лише відновлення обсягів виробництва.

Інвестиції, інституції та основи зростання. Стійке зростання неможливе без масштабних приватних інвестицій. Їхній обсяг і якість напряму залежать від інституційної спроможності, захисту прав власності, передбачуваності регулювання та ефективного корпоративного управління, зокрема в державному секторі.

Оборонна промисловість як економічний і стратегічний сектор. Оборонні витрати дедалі більше розглядаються як потенційний чинник індустріального розвитку. Інтеграція України в європейські оборонні ланцюги, спільне виробництво та стандарти можуть створити довгостроковий економічний ефект і водночас посилити стратегічну стійкість.

Управління державними фінансами. Фіскальна політика формується в умовах воєнного навантаження та обмеженого внутрішнього ресурсу. У центрі уваги — ефективність видатків, розширення податкової бази та спроможність системи публічних фінансів працювати з великими обсягами зовнішньої допомоги без втрати економічного ефекту.

Боргова стійкість. Зростання державного боргу є прямим наслідком війни. Його стійкість визначається не лише рівнем боргу, а насамперед темпами економічного зростання, умовами фінансування та доступом до пільгових інструментів із довгими строками погашення. У цьому контексті наголошувалося, що питання боргової стійкості має розглядатися в тісному зв’язку з темою репарацій і бути предметом окремої дискусії на міжнародних майданчиках.

Зовнішній сектор і рух капіталу. Зближення з ЄС поступово змінює структуру зовнішнього фінансування — від переважно офіційної допомоги до зростання ролі приватного капіталу та інвестицій. Це потребує зваженої макроекономічної координації для зниження ризиків фінансової нестабільності.

Монетарна політика та валютний режим. Цінова стабільність залишається ключовим пріоритетом макроекономічної політики. Гнучкий валютний курс і послідовна монетарна політика розглядаються як необхідні інструменти адаптації економіки в умовах війни та поступового зближення з ЄС. Водночас у довгостроковій перспективі обговорювалася потенційна роль євро як номінального якоря для макроекономічних очікувань — за умови виконання відповідних макроекономічних та інституційних передумов.

Інституції, врядування та вступ до ЄС як рушій змін. Євроінтеграція виступає не лише зовнішньополітичним пріоритетом, а й механізмом внутрішніх реформ. Умовність і поетапність вступу до ЄС формують рамку, в якій інституційна спроможність стає вирішальним чинником економічного результату.

У висновках автори підкреслюють, що зближення України з ЄС — це тривалий процес, який потребує моделі зростання, орієнтованої на інвестиції та продуктивність, реалістичних фіскальних рішень і стійких інституцій. У цьому контексті євроінтеграція розглядається як ключовий політичний і економічний каркас післявоєнного розвитку України.