Існує думка, що передбачені закупівельним законодавством додаткові угоди з підвищення ціни можуть частково спотворити умови договору між замовником і виконавцем, підписаного за результатами конкурентної закупівлі в системі Prozorro.

Ми оцінили наскільки поширені додаткові угоди, чи можуть вони постфактум впливати на зменшення економії тендеру та чи запобігають розірванню договору

За результатами аналізу ми встановили, що використання додаткових угод відносно обмежене і стале із роками. В 2021-2022 роках вони були підписані лише приблизно в 10% договорах за кількістю і 13% – за сумою (приблизно такі самі дані були і в 2017 році). В той же час в таких тендерах в середньому економія була майже на 1% більшою, ніж в тендерах, за результатами виконання договорів по яким не було в майбутньому змін до ціни.

Це імовірно свідчить про вузькоспеціалізовану стратегію деяких учасників, які демпінгують заради виграшу в тендері, і потім компенсують низькі цінові пропозиції підняттям цін. Крім того, дані свідчать, що механізм додаткових угод не вберігає договори від розриву, на що можна було б очікувати: навпаки такі договори частіше розриваються.

Більш детально – у Policy брифі “Чи знецінюють додаткові угоди економію в Prozorro”: https://cep.kse.ua/article/policy-brief-amendments.pdf

Виконання цього дослідження стало можливим завдяки підтримці Фонду Євразія, що фінансується урядом США через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та урядом Великої Британії через UK aid. Тема дослідження була запропонована Центру вдосконалення закупівель Міністерством економіки України.