Інститут KSE у співпраці зі Всесвітньою Продовольчою Програмою в Україні розробив динамічну економетричну модель часткової рівноваги для 12 категорій сільськогосподарської продукції до 2030 року для Європейського Союзу, України, Балкан, Казахстану та решти світу загалом, щоб визначити тривалі наслідки розірвання зернової угоди та подальше руйнування інфраструктури агресором – РФ.

Найважливіші експортні товари не є захищеними від наслідків вторгнення: або вони вирощуються в районах, уражених війною, або особливо залежать від способів транспортування (зокрема морського) і, таким чином, чутливі до транспортних витрат. Тим не менш, ці обставини не означають, що Україна перетворюється на економіку в продовольчій небезпеці: країна виробляє значно більше пшениці, кукурудзи, соняшникової олії, жита, картоплі, птиці та яєць, ніж споживає за всіма передбаченими сценаріями, і має значні сховища, зведені ще у довоєнні часи, щоб пристосуватися до коливання цін та обсягів поставок зерна.

Але виробництво, а отже – і експорт сільськогосподарської продукції, усе одно зменшуватимуться та змінююватимуть структуру, чим довше РФ наполягає на захопленні країни. Так, очікується, що українські аграрії припинять експорт вівса та гречки та перейдуть на посів соняшнику для виробництва олії. В найгіршому випадку у середині 2020-х років країні, можливо, доведеться покластися на запаси пшениці, а в кінці десятиліття – вони можуть зіткнутися з дефіцитом молока та свинини. Категорії продуктів, які виробляються далі від фронтів і більш розосереджено (наприклад, у домогосподарствах), зіткнуться з меншими проблемами в довгостроковій перспективі.

Представлені сценарії демонструють вплив ланцюгів постачання як вузьких місць у процесі споживання та експорту продовольства. Цей вплив важко обходиться рішеннями самих виробників та взаємозамінністю товарів для споживачів. Розширення цих вузьких місць дасть змогу далі розвивати можливості для експорту та загального добробуту ву відриві від впливів РФ.

Деталі у презентації за посиланням.