Що таке дефляція і чи правда, що вона зараз відбувається в Україні?
Варто розрізняти дефляцію та уповільнення інфляції. Дефляція – це зниження цін. Те, що відбувається в Україні, це уповільнення інфляції, яка на кінець року мала б наблизитися до рівня, який оголосив Національний банк, тобто, 5%. Однак, за прогнозом НБУ, цей показник не буде досягнуто, інфляція буде на рівні 6.3%. На наступні кілька років інфляційна ціль залишається на рівні 5%. У подальшому цей показник, можливо, буде знижуватись, це буде залежати від макроекономічної ситуації (наприклад, валютного курсу) в Україні та темпів зростання ВВП. Влітку у нас відбувається короткострокова дефляція (у порівнянні місяць до місяця), але це сезонні коливання, які суттєво не впливають на річний рівень інфляції.
Чому виникає дефляція?
Причинами дефляції в розвинених країнах можуть бути чинники як з боку попиту, так і боку пропозиції. До зниження цін може призводити суттєве зменшення попиту, яке виникає у результаті несприятливих очікувань з боку споживачів або у результаті жорсткої монетарної політики, коли зменшується грошова маса. Дефляція відбувається також коли суттєво збільшується пропозиція товарів та послуг. Причиною такого збільшення може бути здешевлення витратних матеріалів або факторів виробництва. Виробники випускають більший об’єм продукції, ціни падають, вона стає дешевшою для споживачів. Цьому також сприяє технологічний прогрес, адже деякі речі можна виробляти дешевше, аніж 10 років назад.
Дефляція – це добре чи погано?
Дефляція вважається не дуже добрим явищем для економіки, але на даному етапі Україні це абсолютно не загрожує. Це явище притаманне для розвинутих країн. Наприклад, така проблема виникла в Японії в 1990-х роках, і призвела до стагнації в економіці.
Механізм наступний: низькі ціни продовжують падати, споживачі очікують, що вони стануть ще нижчими і відкладають своє споживання на майбутнє, щоб купити дешевше. Таким чином, попит продовжує зменшуватися, ціни ще більше падають і реальна ставка може підвищуватись. Адже реальна ставка – це номінальна ставка мінус інфляція. Іншими словами, реальна процентна ставка – це процентна ставка, яка була скоригована на інфляцію, щоб відобразити реальну вартість коштів для позичальника та реальну дохідність для кредитора або інвестора. Наприклад, ви позичили комусь 1000 гривень і домовились, що ця людина поверне вам 1100 гривень через рік (тобто номінальна ставка такої позики 10%). Через рік Ваш «прибуток» становить 100 гривень, але якщо за цей час спостерігається інфляція (а вона є майже завжди), ваш реальний прибуток є меншим за 100 гривень, при інфляції 5%, ваш реальний прибуток лише 5%. Тобто реальна ставка – 5%. У випадку дефляції реальна ставка перевищуватиме номінальну, тобто підвищить реальну вартість грошей в економіці. Звичайно, це гарна новина для кредиторів, але за високої реальної ставки бажання у бізнесу та споживачів брати позику не буде. Все це ще більше стримує розвиток економіки. Проблема, яка виникла в Японії, складна тим, що досить важко потім заново запустити економіку,оскільки монетарна політика є неефективною.
Які способи виходу з цієї ситуації?
Японія виходить із цієї ситуації вже 20 років, навіть з’явився такий термін як “дефляційне мислення”, яке заважає країні вийти з цієї ситуації і понині, хочі ситуація дещо покращалася після того, як центральний банк Японії використав досвід Сполучених Штатів та ЄС (особливо Британії) у подоланні рецесії у цих країнах після кризи 2008 року.
З чим пов’язано останнє уповільнення інфляції в Україні? Можливо, це зміни в політичній системі?
На даний момент, нас має цікавити інфляція у річному вимірі, тобто з грудня минулого року. І коли нам кажуть про дефляцію в серпні, то потрібно розуміти, що мова йде про показники, які порівнюють з попереднім місяцем. До того ж, така дефляція влітку – це сезонний фактор. Дешевшають продукти харчування, зміцнюється гривня. Наразі за показниками Держстату, інфляція до грудня 2018 року складає 2,7%. У порівнянні з серпнем минулого року, показник складає майже 9%. Але побачимо, що буде восени, адже у цей період попит, як правило, відбувається знецінення гривні, зменшення пропозиції деяких сезонних товарів та збільшення витрат державних та бюджетних установ. Все це прискорює інфляцію наприкінці року і ціни зростають.
А уповільнення інфляції має позитивні сторони?
Звичайно, це добре для споживачів, оскільки вони можуть купити більше. Головне, щоб це не переросло в дефляцію, тобто, щоб очікування подальшого зниження цін не зменшило поточне споживання. Загалом, дефляція, як і інфляція – це економічне явище, яке не є поганим, або добрим. Невелика інфляція є нормальним явищем, без якого економіка не може зростати. Короткострокова дефляція також не є чимось страшним, але потенційно може створити загроза для розвитку економіки, про які ми говорили вище. Тому, обираючи з двох, краще мати невелику інфляцію, ніж дефляцію.
Як ви думаєте, чи вийдемо ми на 5%, про які говорив Нацбанк?
За поточним прогнозом НБУ – ні. Але, якщо не буде потрясінь на валютному ринку можливий і такий сценарій.
При зниженні інфляції, НБУ знижує процентну ставку. А чи не може зниження ставки стимулювати попит серед населення, адже в такому випадку кредит стає дешевшим?
Не зовсім. Звичайно, процентні ставки пов’язані з рівнем інфляції. Тому що коли підвищується інфляція, центральний банк підвищує ставку, і при уповільненні зменшує ставку. Але ставки пов’язані не лише з інфляцією. Також впливає ризикованість, яка притаманна Україні. Тому якщо у нас навіть сповільнюється інфляція, не можна очікувати, що завтра ставки будуть 2%. Це потрібно розуміти.
Можливо, є якийсь рейтинг країн за активністю чи пасивністю споживання в період інфляції? Яку позицію займає у ньому Україна?
Є країни, які мають вищий рівень заощаджень (наприклад, країни Азії). Але не можна сказати, що українці в цьому плані сильно відрізняються від жителів інших країн. В україні низький рівень заощаджень в економічному сенсі через нестабільність та ризики. Хоча всім відомо, що є накопичення на руках у громадян, так сказати “під матрацом”, але це не ті заощадження, які потрібні економіці. Люди в основному або тримають їх у валюті, або вкладаютьу нерухомість, але це непродуктивна інвестиція з економічної точки зору. Хоча звичайно, це сприяє будівельній галузі. Але економіка – це не лише будівництво житла. На разі можливості для інвестування в Україні є досить обмеженими для громадян через великі ризики та недовіру, яку легко пояснити важким досвідом 90-х років, коли люди втратили всі свої заощадження. Сподіваюсь ця ситуація буде мінятися найближчим часом.
Загалом, що потрібно для того, аби люди більш грамотно інвестували?
Фінансова освіта – це дуже важливо. В українських школах уже ввели предмет «Фінансова грамотність». Яскравим прикладом нестачі фінансових знань серед українського населення є популярність «миттєвих кредитів», за якими українці сплачують неймовірні відсотки, які перевищують навіть тіло кредиту.
