21 жовтня 2020
Аудит зобов’язань України перед міжнародними партнерами та бюджет-2021. Місія виконана?
14 вересня 2020 року, Кабінет міністрів схвалив та спрямував на розгляд Верховній Раді проект Державного бюджету на 2021 рік. Через глобальні виклики коронакризи та нестабільну економічну ситуацію всередині країни, в проект бюджету- 2021 було закладено досить високий дефіцит – 270 млрд грн або 6% ВВП.
Одна з ключових запорук фінансування, а в перспективі, і поступового зниження дефіциту бюджету, – це зовнішні запозичення, зокрема, від Міжнародного валютного фонду та Євросоюзу (важливо зауважити, ані кредити МВФ, ані макрофінансова допомога ЄС – не безумовні періодичні “вливання” до бюджету).
Активно координуючи між собою програми допомоги та сповідаючи принцип “розподілу праці”, МВФ та ЄС вимагають від України здійснення конкретних перетворень як в економічній, так і в політичній сфері.
Наразі, саме політична сфера – ключове джерело занепокоєння у відносинах України з зовнішніми партнерами.
Україна-МВФ
У червні 2020 року, Виконавча рада МВФ затвердила програму Stand-by для України на суму близько $5 млрд. Перший транш в рамках цієї програми у розмірі близько $2 млрд, Україна отримала влітку 2020-го, і до кінця року очікували отримати ще два транші. Але, через несвоєчасне виконання Україною зобов’язань перед Фондом, найбільш оптимістична опція – лише один транш в кінці 2020-го, на початку 2021 року.
Одна з ключових проблем в Україні, на яку звертає увагу МВФ, – це функціонування антикорупційних органів. Зокрема, рішення Конституційного суду щодо неконституційності окремих положень Закону України “Про Національне антикорупційне бюро України” від 16 вересня 2020 року серед міжнародних донорів та більшості неурядових організацій було сприйнято як спробу влади блокувати боротьбу з політичною корупцією.
Поки Верховна Рада не представила доопрацьований законопроект про НАБУ (а відомості про орієнтовну дату поки відсутні у публічному доступі), в МВФ та інших донорів існуватимуть побоювання щодо збереження інституційної незалежності органу.
Увага і МВФ, і ЄС наразі прикута до скандально відомого конкурсу на посаду керівника та заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Ще одна резонансна для МВФ тема – нецільове використання коштів так званого “коронавірусного фонду”, нібито на будівництво інфраструктурних об’єктів.
“Функціонування антикорупційних органів” не визначено як безпосередню ціль або “структурний маяк” у нещодавньому Меморандумі про співпрацю між Україною та Фондом. Дедлайн здійснення незалежного аудиту використання коштів фонду боротьби з коронавірусом – кінець березня 2021 року. Тим не менше, обидва питання торкаються ключових стандартів, які промотує Фонд: верховенства права, законності, підзвітності влади та прозорості.
Отже, МВФ обирає тактику “притримання” чергового траншу в якості важеля впливу на уряд України. Окрім загрози браку фінансування дефіциту бюджету-2021, неотримання Україною чергового траншу від МВФ – це важливий сигнал для Євросоюзу та інших донорів також “притримати” кошти.
Україна-Євросоюз
Рішуча неготовність ЄС толерувати політичну корупцію та блокування діяльності антикорупційних органів – ключовий сигнал, який президент Володимир Зеленський отримав від європейських партнерів під час 22-го саміту Україна-ЄС у Брюсселі.
Зважаючи на зазначені вище перешкоди щодо діяльності НАБУ та САП, ЄС відтермінував виділення Україні 1,2 млрд євро макрофінансової допомоги. Відповідну програму надання макрофінансової допомоги було затверджено в рамках Меморандуму про взаєморозуміння та кредитної угоди, які було підписано урядом із Європейською комісією влітку 2020 року. Поряд із забезпеченням незалежності та ефективності антикорупційних органів, зобов’язання України відповідно до Меморандуму включають, наприклад:
– підвищення прозорості та ефективності медичних закупівель;
– посилення незалежності, доброчесності та ефективності судової влади;
– впровадження реформи податкової та митної адміністрації, реалізацію податкової та митної реформ;
– посилення прозорості та ефективності системи державного управління.
Отже, навіть якщо загрозу втрати незалежності антикорупційними органами найближчим часом буде подолано, кожне з вищевказаних зобов’язань є потенційним джерелом нових викликів.
Отримає чи не отримає Україна найближчим часом обіцяні 1,2 млрд євро, залежатиме не лише від порушень у вищезазначених сферах. ЄС не приховує, що слідкуватиме за процесом перемовин України з МВФ щодо нового траншу.
Крім того, важливі чинники (також і для співпраці з МВФ) – це динаміка економічної ситуації в Україні, результат бюджетного процесу та аудиту коштів “коронавірусного фонду”, а також коронакриза в Україні та в світі.
У будь-якому разі, зовнішніх запозичень від МВФ і Євросоюзу у 2021 році нам не уникнути.
При цьому, Україні дуже важливо поступово зменшувати залежність України від зовнішньої допомоги (і її зовнішній борг) та посилювати альтернативні шляхи покриття фінансування бюджету: створювати кращі умови для функціонування приватного сектору та залучення інвестицій.
