Що таке сучасна економіка, що вона вивчає, чим займаються економісти та які кар’єрні можливості для них відкриті? Ці питання обговорювали під час дискусії “Хто такі економісти та чим вони займаються?”, яка пройшла у Київській школі економіки.
У події взяли участь:
- Сергій Кіяшко — викладач Київської школи економіки, головний експерт відділу досліджень департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ, закінчив KSE у 2012 році після чого отримав ступінь PhD з економіки в Princeton University;
- Анна Козлова — Head Of Change Management в компанії Luxoft, випускниця KSE 2012 року, потім навчалася в Barcelona Graduate School of Economics.
Модератор: Наталія Заїка, керівник відділу з набору студентів Київської школи економіки.
Наталія Заїка: Сергію, розкажи, чим займається студент PhD?
Сергій Кіяшко: Розпочну з того, що на заході, принаймні в США, не обов’язково отримувати ступінь магістра для вступу на аспірантуру, це можливо зробити одразу після закінчення бакалаврату. Кожна програма дуже відрізняється — аспіранти-фізики, математики, філологи, економісти навчаються за різними форматами. Відрізняється і тривалість, і структура програм, і кількість наукових робіт, які дослідник має спродукувати. У економістів програма зазвичай розрахована на 5 років. Перші два роки схожі на навчання на магістратурі: спершу навчають фундаментальним дисциплінам, таким як макроекономіка, мікроекономіка та економетрика. На другому курсі у студента з’являється вибір, що вивчати далі, це залежить від обраного університету та професорів, що там викладають. Викладання на другому курсі спрямоване на ознайомлення студентів з тим, на якому етапі знаходиться сучасна економічна наука, які дослідження є актуальними саме зараз. Вивчаються нещодавні роботи або навіть ті, які ще не опубліковані (working papers). Після цього у студента є 3–4 роки на власне дослідження, результатом якого має бути дисертація.
Наталія Заїка: Як далі розвивається кар’єра, якщо, для прикладу, людина планує викладати в університеті?
Сергій Кіяшко: PhD відкриває безліч можливостей, і академічна кар’єра — далеко не єдиний варіант. Насправді, більшість обирає кар’єру в інших інституціях, серед яких міжнародні фінансові організації, Wall street, державні структури, консалтинг, think tanks та інші. Варто згадати, що часто в розвинених країнах є централізований ринок праці, де університети, банки, фінансові організації тощо збираються, представляють можливості працевлаштування і в процесі своєрідного “підбору” багато випускників отримують роботу. Щодо академічної кар’єри, то, зазвичай, перші 5 років людина знаходиться на так званому tenure track — певний випробувальний період для професора, під час якого потрібно проявити себе у вмінні робити якісні дослідження та писати статті. Після виконання всіх вимог контракту зазвичай доволі легко отримати ступінь професора цього університету. Тоді ж у людини з’являється цілковита свобода вибору напрямку зайнятості — проводити дослідження, викладати, консультувати уряд тощо.
Наталія Заїка: Анно, які можливості відкриті для людини, що бачить себе в бізнесі після отримання економічної освіти?
Анна Козлова: Зазвичай, обирають з двох варіантів: або йти не зовсім в економіку, а в фінанси (для прикладу компанії “великої четвірки”), або в консалтингову індустрію. Найбільш привабливими випускники бачать для себе відділи аналітики. В будь-якому разі, основною задачею буде допомога у прийнятті певних бізнес-рішень. Швидше за все, вам знадобляться набуті в університеті hаrd-skills, але крім того, цінуватимуть вміння аналізувати та структурувати проблему, будувати моделі та розуміти взаємозв’язки. Більшість людей, які працюють аналітиками в моїй компанії мають економічну або фінансову освіту. Але варто зазначити, що освіта, швидше всього, — база для подальшого розвитку.
Наталія Заїка: Сергію, що мають знати та вміти студенти, які хочуть вступити на PhD програми в хороших університетах за кордоном?
Сергій Кіяшко: Важливо мати hard skills. Але мушу зазначити, що дослідження бувають різними — якісь потребують глибоких математичних знань та вміння працювати зі спеціалізованим програмним забезпеченням чи мовами програмування, в інших же можна досягти успіху, маючи сильні навички з пошуку даних, продукування ідей, розуміння економічних взаємозв’язків. Загалом, для того, щоб потрапити на хорошу програму, достатньо проявити високу ерудованість, вміння вирішувати складні математичні проблеми, здатність аналітично мислити. Звичайно, демонстрацією цього є висока успішність під час навчання на бакалаврській чи магістерській програмі визнаного за кордоном українського чи іншого університету. Без хороших рекомендаційних листів у вас теж навряд вийде отримати можливість вступу.
Наталія Заїка: Анно, що важливо для тебе, при прийнятті людей на початкові позиції в компанії?
Анна Козлова: В цілому визначальними будуть hard skills, але я не заперечую, що в певний момент кар’єрного зростання soft skills будуть переважувати. Спершу кандидат має показати, що він вміє робити, наприклад, вирішувати складні кейси чи задачі. На перших кар’єрних сходинках буде перевірятися, наскільки швидше чи краще за інших ви можете вирішувати задачі. Але знову ж таки, все залежить від обраної сфери, винятком можна назвати хіба консалтинг, де визначальними, навіть з самого початку, будуть soft skills.
Наталія Заїка: Сергію, розкажи, будь ласка, що таке policy research та чим люди в цій сфері займаються. Сергій Кіяшко: Є запит з боку різних інституцій отримати економічне підґрунтя для прийняття певних рішень, що потребує аналізу великого обсягу даних. В чому принципова різниця між академічними дослідженнями та policy research? — До них різні вимоги. Перші більш наукові, спрямовані на вирішення загальних та широких питань, на які намагаються дати відповідь дослідники впродовж десятиліть. Другі ж більше прикладного характеру і мають бути виконаними в стислі строки та мають представити, зазвичай, дуже чітку відповідь на питання, як, наприклад, якою має облікова ставка.
Наталія Заїка: Анно, існує думка, що навчання не закінчується університетом, вчитися доводиться постійно. Чи відчуваєш ти це у своїй сфері?
Анна Козлова: Це неминуче. У мене проектна робота, що пов’язана з різними областями — і тими, в яких ти погано розбираєшся. В будь-якому разі, потрібно слідкувати за останніми досягненнями в індустрії, розумітися і в суміжних сферах.
Наталія Заїка: Як ти навчаєшся? Від колег, з книг?
Анна Козлова: Залежить від задачі. Якщо потрібно розібратися в автоматизації чогось, то в першу чергу піду до колег. Якщо ж потрібне якесь нове знання, не заангажоване чужим досвідом, тоді звернуся до книг, або пошукаю відповідний тренінг чи семінар. Наталія Заїка: Багато студентів в Україні зневірені в цінності формальної освіти, вважають, що можна отримати освіту онлайн, чи в процесі роботи. В чому ви бачите її цінність?
Сергій Кіяшко: Я обрав ту сферу, в яку неможливо потрапити без формальної освіти. Під час навчання у США я гостро відчув різницю між процесом навчання в Україні і там, тому я розумію, чому, на жаль, так склалося. Я розумію людей, які не хочуть витрачати свій час на посередні українські виші, проте, якщо постає питання: отримати якісну вищу освіту (чи то в Україні чи закордоном) чи відразу піти працювати, я б порекомендував обрати перше. В довгостроковій перспективі це дасть набагато більше.
Наталаія Заїка: Чи відчувається різниця між кандидатами, що приходять з хорошою освітою і без?
Анна Козлова: Більшість роботодавців навряд будуть готові запропонувати вам хорошу позицію відразу після школи. Тільки, якщо ви не розробник-самородок. В іншому випадку вам потрібен як мінімум бакалаврат. Очевидно, що чим краща освіта, тим краще для вас самих. Ви можете отримати вузькоспеціалізовані знання самостійно, але як тільки виникне якась тема чи дискусія, де потрібні будуть загальні знання, і у вас їх не буде, — ви будете виглядати вкрай некомпетентними. Освіта розширює кругозір, навчає грамотності, загальним поняттям. Чи грає вирішальну роль магістратура — сказати важко. Знаю багатьох людей, які і після бакалаврату пішли відразу працювати, тобто почали кар’єру раніше, і досягли чогось швидше. Але є й інші випадки, коли після отримання магістратури відкривалося більше можливостей для кар’єрного зростання.
_________________________________________________________________
Питання від гостей:
- Чи не відчуваєте ви, після отримання PhD в США, що в Україні сформувалося середовище, яке не сприяє настільки ж інтенсивній праці? Чи все-таки є можливість і тут розвиватися такими ж швидкими темпами?
Сергій Кіяшко: Я не відчуваю, що тут якесь неправильне середовище. PhD вимагає певної незалежності та самодисципліни. Потрібно вміти правильно керувати своїм власним часом, самому проводити власне дослідження. Якщо ви вмієте це робити самостійно, то не важливо, де саме, цим займатися. Достатньо мати робоче місце та комп’ютер з доступом до інтернету та, бажано, дошкою з фломастерами. Безумовно, важливо також мати людей, з якими можна ділитися думками. Для цього існують безліч конференцій та семінарів.
- Чи є якісь навички, які зараз є перевагою, але в найближчому майбутньому стануть обов’язковими?
Анна Козлова: англійська мова це must, можливо, в найближчому майбутньому і знання другої європейської. Чи буде програмування must — не знаю, але це точно перевага. Аналіз даних, емоційний інтелект, структуроване мислення — все важливо.