Посилення експортного контролю за товарами військового призначення та подвійного використання має вирішальне значення, оскільки доступ Росії до іноземних компонентів сприяє виробництву високотехнологічного озброєння, посилює її військову потужність у війні проти України та підриває довіру до режиму санкцій.

KSE Institute разом з Міжнародною робочою групою Єрмака-Макфола щодо санкцій проти Росії випускає спільне дослідження “Виклики застосування експортного контролю“, яке містить детальний аналіз того, як Росія продовжує імпортувати компоненти для свого військового виробництва та які кроки необхідні для посилення режиму експортного контролю. Згідно з дослідженням, за перші десять місяців 2023 року Росія імпортувала компонентів, які вважаються критично важливими для її військової промисловості, на суму понад 22 мільярди доларів США – незважаючи на комплексний експортний контроль.

У звіті розглядаються майже 2800 іноземних компонентів, знайдених у російській військовій техніці, знищеній або захопленій на полі бою, а також компанії, відповідальні за їх виробництво. Сюди входять гіперзвукові ракети “Кинжал” і безпілотники “Шахед”, які використовуються для скоординованих атак на цивільну інфраструктуру України, а також бронетехніка, гелікоптери та засоби радіоелектронної боротьби. Майже у всіх з них присутні компоненти західних компаній.

Аналіз даних про російську торгівлю на рівні транзакцій показує, що імпорт товарів військового призначення (за визначенням США, ЄС та інших союзників України) майже повністю відновився у 2023 році після різкого падіння одразу після повномасштабного вторгнення – він знизився на 10% порівняно з досанкційним періодом. Щодо інших компонентів, ми бачимо більш обнадійливі ознаки щодо здатності Росії їх купувати – імпорт скоротився майже на 29%. Це свідчить про те, що експортний контроль – за умови його належного застосування – може мати реальне значення.

Коли йдеться про оминання експортного контролю, Росія використовує лазівки в санкційному режимі на всіх етапах ланцюга постачання. Важливо, що вона може купувати товари у виробників, які знаходяться в країнах коаліції, через треті країни – майже половина всього імпорту товарів для поля бою в січні-жовтні 2023 року надійшла від таких компаній. Ще гірше те, що майже всі іноземні комплектуючі, знайдені на полі бою, походять від виробників, розташованих у країнах коаліції. Здебільшого вони виробляються в офшорах і потрапляють до Росії через дистриб’юторів у Китаї, Гонконгу, Туреччині тощо. Це свідчить про недостатні зусилля виробників у сфері експортного контролю.

У звіті також детально розглядаються понад 250 західних компаній, чия продукція неодноразово з’являлася в російському озброєнні на полі бою, зокрема, Analog Devices і Texas Instruments. Хоча деякі з них успішно зменшили кількість товарів, які потрапляють до Росії, впровадивши кращі внутрішні процедури належної перевірки, залишається ще багато можливостей для вдосконалення. За перші десять місяців 2023 року ці компанії поставили до Росії критично важливих компонентів на загальну суму 2,9 мільярда доларів. Зрештою, оцінки ризиків компаній зміняться лише тоді, коли правоохоронні органи продемонструють готовність і здатність розслідувати незаконні транзакції та накладати значні штрафи.

На особливу увагу заслуговує специфічна категорія продукції: верстати з ЧПУ. Дані показують, що російський імпорт такого обладнання від найважливіших західних постачальників помітно зріс з моменту повномасштабного вторгнення до 292 мільйонів доларів у січні-жовтні 2023 року – на 33% порівняно з досанкційним періодом – причому на Німеччину, Південну Корею і Тайвань разом припадає понад 82% цього імпорту. Багато з російських покупців верстатів з ЧПУ – та інших компонентів, критично важливих для війни Росії проти України, – досі не підпадають під санкції або принаймні не підпадають під санкції в країнах коаліції, окрім США.

KSE Institute та Міжнародна робоча група Єрмака-Макфола щодо санкцій проти Росії закликають політиків вжити заходів для того, щоб експортний контроль випереджав російські спроби обійти його. Заходи повинні враховувати окремі виклики на різних етапах ланцюга постачання і вимагати конкретних рішень. Вони мають бути спрямовані на (i) усунення прогалин у політиці експортного контролю; (ii) посилення корпоративної відповідальності; (iii) протидію спробам обходу з боку третіх країн; (iv) зміцнення інституцій та співпраці.

Повне дослідження доступне за посиланням.