Ведення бізнесу в Україні сьогодні – наче політ зі стратосфери: втрачаєш опору й не знаєш, що далі. Цей політ вартує того, вважає Анастасія Аргунова – засновниця бренду GNIZDO. Її команда займається виробництвом текстилю та одягу з льону. Війна змусила GNIZDO переїхати з Харкова до Львова. Саме проєкт KSE Graduate Business School з надання консультацій українським підприємцям допомагає адаптувати бізнес під умови війни. Як підприємниця родом із Луганська масштабувала бізнес у Львові – далі.

«Наш слоган звучить: будуй своє GNIZDO. Створюй країну, де хочеться жити. Купуй українське. Один мінібренд – це мінімум 5 робочих місць. Купуєш каву – сплачуєш податок, зарплатню, оренду. Треба жити тут, працювати й сплачувати податки. І тоді ми все відбудуємо!», – Анастасія Аргунова.

Чому Ви релокували бізнес і які виникли проблеми?

GNIZDO зародилося 5 років тому в Харкові. Почалася війна, зупинилися постачання та покупки. Через півтора-два місяці ми вирішили – потрібно працювати. Як керівник, я мала втримати команду, нехай і до 10 осіб, дати людям заробіток. Тренд на українське набирав обертів і ми почали працювати. 

Контролювати якість стало важче. Також під час переїзду втратили лекала, фурнітуру, тканини. Проблемою стала сировина. До війни це був білоруський льон. Тепер використовуємо тканину з Туреччини, країн Балтії та частково Італії. На початку війни впав попит. Та згодом зросла лояльність до українських брендів. Люди дізналися – українське впевнено конкурує за якістю з іноземним. Стиль «етно» як філософія бренду теж зіграв на руку. Ми потрапили в тренд і стали зрозумілими для ширшого кола покупців.

Як дізналися про проєкт Consulting?

Ми брали участь у гранті Міжнародної організації з міграції*, від них часто надходили розсилки про навчання для бізнесу. В одному з таких листів була інформація про проєкт. Зацікавилася, адже ми, як більшість малих бізнесів, існували інтуїтивно. Коли масштабуєшся, розумієш – «якось воно буде» не працює. Треба будувати нову структуру. KSE нам допомогли. Ми сфокусувалися на стратегії, структурували підхід і впорядкували творчий хаос. Через таргет вивчили цільову аудиторію. Знаємо, що ми нішевий продукт, а не мас-маркет. 

Один із менторів Бізнес-школи запитав, чому тільки онлайн? Не всі довіряють онлайну. І ми представили свій продукт офлайн. Це поки що точкові заходи, з можливістю придбати. Зараз активно об’єднуємо все виробництво в одну локацію та розширюємо сегмент B2B. Внутрішній ринок залишається найширшим, але активно працюємо й на закордонний. Це і поодинокі продажі B2C – Нідерланди, Німеччина. Австрія, США, Великобританія і навіть Тайвань. Є й продажі B2B – в Америку, Нідерланди і Відень.

Які виклики та можливості є перед бізнесом в Україні?

Перший виклик – робочі руки, їх менше. Другий – у цехах кипить робота на потреби військових. Нас ставлять у чергу, а чекати довго не завжди є нагода. Можливостей більше. Україна – країна можливостей. Мало конкуренції, є простір для творчості, мало законодавчого тиску.

Будувати бізнес з ідеї важко в сталій Європі чи в Азії, що прогресує занадто стрімко, це важко у специфічних із їхніми законами США чи Канаді.

Що порадите власникам бізнесу?

Вивчати математику бізнесу, оперувати цифрами, які допоможуть втілювати творчі ідеї. Треба постійно навчатися та брати участь у таких проєктах. Бо люди часто кажуть, дайте нам гроші – ми зробимо. Не зробите, якщо не знаєте, як. Треба взяти цей ключик, як відкрити замок. І проєкт безкоштовних консультацій для українського бізнесу його дає.

*Ініціатива реалізується за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ) за фінансування Уряду Німеччини через Німецький банк розвитку (KfW)