Міністерство економіки України представило дослідження “Огляд санкційних обмежень щодо російського чавуну та руд чорних металів”, підготовлене експертами Команди підтримки реформ Міністерства економіки України (RST ME), за участі Департаменту санкційної політики Міністерства, KSE Institute та GMK Center в рамках проєкту Export Booster. Документ свідчить, що Україна має потенціал експортувати до 1,5 млн тонн чавуну до ЄС, заміщуючи російський експорт.

У дослідженні проаналізовано російський експорт проміжних продуктів чорної металургії, як-от чавун і залізна руда. Звіт містить аналіз впроваджених санкцій, потенційних альтернатив для заміщення російського чавуну та залізної руди, а також необхідні кроки для посилення санкційного режиму.

Основне занепокоєння полягає в тому, що Європейський Союз не запроваджує санкції на російські експортні поставки залізної руди і чавуну. Згідно з даними Євростату, у 2022 році чавун і залізна руда входили до топ-50 товарних груп російського експорту до ЄС, за винятком експорту енергоносіїв. Фактично, Італія є основним імпортером російського чавуну в ЄС, тоді як Нідерланди є ключовим ринком збуту залізних руд.

Водночас, Великобританія та США запровадили додаткові тарифи на чавун та залізну руду. Такий підхід не забороняє імпорт російської металопродукції, але створює несприятливі ринкові умови для російського імпорту, зменшуючи його конкурентоспроможність.

Незважаючи на введення експортних обмежень, Росія намагається їх оминути, ухиляючись від вимог щодо Сертифікатів про походження товарів. Це включає використання фальшивих сертифікатів та стратегію, яка передбачає зміну маршрутів поставок. Сьогодні Росія є провідним світовим експортером чавуну та залізних руд. За даними trademap.org, Росія посідає друге місце у світі за експортом чавуну і дев’яте – за експортом залізної руди.

Саме тому необхідно розглянути потенційні альтернативи російському чавуну для постачання на ринок ЄС. Наразі Україна є найбільш життєздатною альтернативою російському чавуну з потенційною виробничою потужністю близько 6-7 мільйонів тонн. Активізація виробництва може сприяти збільшенню експорту до приблизно 1,5 мільйонів тонн у 2023 році, і в перспективі замістити російський чавун на європейському ринку. Крім того, в короткостроковій перспективі альтернативою можуть стати постачання з Бразилії, яка в 2021 році забезпечила 23% світового експорту, а в довгостроковій перспективі – з Індії.

Іншим важливим аспектом є заміщення російської залізної руди на ринку ЄС. Весь експорт російської залізної руди до ЄС здійснюється у формі залізорудних окатишів. Цей ринок становив лише 120 мільйонів тонн у 2021 році і перебуває під впливом кількох великих експортерів, таких як Канада (13% світової торгівлі), США (9%), Бразилія (16%), Україна (14%), Росія (14%) та ЄС (16%).

До війни видобуток залізної руди в Україні становив 160-170 мільйонів тонн, а експорт залізорудних окатишів налічував близько 15 мільйонів тонн. Однак у 2023 році потужності заводів з виробництва окатишів скоротилися приблизно на 50%, що потенційно може призвести до зменшення експорту до 7-8 мільйонів тонн. Вирішення логістичних питань, забезпечення стабільного енергопостачання та захист водних ресурсів допоможуть відновити довоєнні обсяги експорту залізної руди.

Введення санкцій на російський чавун і залізну руду може зменшити доходи Росії на 1 мільярд доларів і послабити військовий потенціал Кремля у веденні війни проти України. Додаткові заходи повинні включати суворі перевірки Сертифікатів про походження товарів з метою запобігання таємному імпорту українського чавуну.