20 серпня 2024 року Центр досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки (KSE Aгроцентр) організував семінар «Партнерство України та країн Африки в сільському господарстві: варіанти співпраці зі східноафриканськими країнами».

Напочатку семінару Павло Мартишев, дослідник KSE Aгроцентр та Марія Богонос, керівниця KSE Aгроцентр, привітали доповідачів та гостей, а також наголосили на важливості співпраці України з країнами Східної Африки. Незважаючи на відносно низькі показники торгівлі з даним регіоном порівняно з Північною Африкою, важливість цього регіону для українських експортерів продовольства зростає. Це пояснюється продовольчою кризою, спровокованою війною в Україні, а також запуском гуманітарної програми Grain from Ukraine, основним напрямком якої є Східна Африка.

Артем Гудков, директор Українсько-африканської торговельної місії, наголосив, що головним завданням торговельної місії є створення інтегрованої платформи по налагодженню зв’язків українського бізнесу з африканськими партнерами. Ключовими функціями цієї платформи може стати надання аналітичних досліджень та консультацій для українського бізнесу щодо виходу на африканський ринок, а також створення центру доставки та логістичного хабу для українських продуктів в африканських країнах. Наразі офіси місії знаходяться в Нігерії, Кенії та Танзанії. В найближчі роки планується відкриття представництв в Ефіопії, Анголі, Демократичній республіці Конго та Гані. Подальший розвиток торговельної місії передбачає створення п’яти центрів, спрямованих на розвиток партнерства України та африканських країн: 1) економічний центр; 2) дослідницький центр; 3) навчальний центр; 4) культурний центр; 5) інвестиційний центр.

Ріта Поліщук, партнер компанії Global Ukrainian Distribution, Investment and Trading, розповіла про потенціал ринку Кенії, який є одним з найбільш швидкозростаючих ринків Африки. Це пояснюється успішними економічними реформами, інвестиціями в інфраструктуру та диверсифікацією національної економіки. На сільське господарство в країні припадає 21% національного ВВП та 40% робочої сили. Водночас агросектор має ряд проблем, зокрема низьку частку земель придатних для фермерства та низьку продуктивність. Підтримка агросектору є одним з пріоритетів Kenya Vision 2030 – стратегічного плану, націленого на трансформацію країни в країну з середнім рівнем доходу. Зокрема, план передбачає зростання продуктивності та нарощування експорту окремих товарів. Пріоритетними секторами підтримки в плані є виробництво кукурудзи, чаю, кави, молочних та м’ясних продуктів. Співпраця з Україною в сільському господарстві може базуватися на трьох основних векторах: 1) трансфер технологій, зокрема, систем точного землеробства та зрошувальних систем; 2) спільні інвестиційні проекти в харчовій промисловості; 3) експорт сільськогосподарської техніки та обладнання з України.

Д-р Крістофер Фомуньо, регіональний директор Національного демократичного інституту міжнародних відносин (Вашингтон), а також посол доброї волі гуманітарної ініціативи «Grain from Ukraine», вказав на важливість даної ініціативи для розбудови дипломатичних відносин між Україною та країнами Африки. Перш за все, Україна знаходиться в унікальній позиції, оскільки вона може стати першою країною, яка веде аграрну дипломатію з Африкою. Водночас існуючі дипломатичні відносини країн Північної півкулі з Африкою не пріоритезують сільське господарство. Натомість, їх торгівля формується переважно на основі постколоніальних відносин. Крім того, сільське господарство є одним з пріоритетів інтеграції країн в рамках Африканського союзу. Країни-члени союзу підписали резолюцію направляти мінімум 10% власного бюджету на інвестиції в агросектор. Для загального африканського ринку в 1.4 млрд. людей такі інвестиції в агросектор виправдані. Щодо програми Grain from Ukraine, то вона активно постачає продовольство голодуючим в Східній Африці. Впродовж двох останніх років деякі з країн Східної Африки стали бенефіціарами програми. Загальні обсяги поставок в Ефіопію, Сомалі, Судан та Кенію склали приблизно 250 тон зерна. Окрім гуманітарної складової, Grain from Ukraine є майданчиком для інституціоналізації співпраці України та африканських країн.

Владислав Власюк, радник Офісу президента України, вказав на те, що в рамках Grain from Ukraine було відправлено мінімум 200 тис. т української пшениці в африканські країни. Крім того, в регіон активно постачається українське борошно, кукурудза, горох та соняшникова олія. Програма отримує підтримку від близько 30 донорів, серед яких є країни та міжнародні організації. Загальна організація програми здійснюється за участі Всесвітньої продовольчої програми ООН. Цікавим фактором є те, що Росія також почала свою гуманітарну програму, відправивши дві партії продовольства в Малі та ДР Конго. Таким чином росіяни визнають що Grain from Ukraine є успішною та посилює дипломатичні позиції України на африканському ринку. Тим не менш, іноді поставки не сприймаються позитивно місцевими урядами через російський вплив на місцевих лідерів. Наразі програма розширює географію поставок за рахунок нових країн, зокрема Мозамбік, Малаві, Замбія.

Д-р Хайнц Штрубенгоф, незалежний консультант Європейської комісії та Європейського інвестиційного банку, навів кейси щодо економічної доцільності співпраці українських аграріїв з регіоном Східної Африки. Перший кейс стосувався Танзанії, де відбувалися інвестиції у млин, який перероблює українську пшеницю. Даний млин не міг перероблювати локальну сировину, оскільки місцеві фермери не вирощують пшеницю, в цьому їм важливий досвід українських колег. Для передачі такого досвіду повинен бути посередник на кшталт Українсько-африканської торговельної місії. Крім того, зазвичай в посольствах є аграрні аташе, які допомагають посилити співпрацю країн в аграрній сфері. Другий кейс стосувався відвідування українською делегацією Ефіопії. Порівняння сектору птахівництва обох країн показало, що Україна може виробляти м’ясо птиці з собівартістю 2-3 долари за кілограм, в той час як собівартість в Ефіопії складала 7-8 долари за кілограм. Таким чином, птахівництво в Ефіопії може значно наростити продуктивність за рахунок консультацій з боку українських колег.

Третій кейс вказував на спільні проблеми України та Африки в економічній співпраці з ЄС, який встановлює високі стандарти щодо якості та безпечності продовольчої продукції. Скажімо, один з інвестиційних проектів в Уганді по вирощуванню кави для експорту в ЄС був неуспішним через велику кількість дрібних фермерів, задіяних в проекті. Вимоги європейської сторони щодо простежуваності продукції, в тому числі за рахунок геолокації, значно підвищували адміністративні витрати проекту.

Д-р Штрубенгоф також навів дві рекомендації по посиленню колаборації України зі східноафриканськими країнами. Перша – розширення кількості посольств в африканських країнах. Друга рекомендація стосується розвитку цифрового фермерства через цифрові фінанси. Успішним прикладом такої фінансової системи є Кенія, де навіть в дуже віддалених регіонах фермери приєднані до системи мобільних грошей M-PESA та можуть дистанційно отримувати кредити.

Д-р Абуле Мехаре з Ефіопської економічної асоціації вказав, що більше 10 млн. домогосподарств в Ефіопії потребують продовольчої допомоги. Покриття їх потреб потребує суттєвих реформ в сільському господарстві, і в Україні є досвід таких реформ. Ефіопія має значний дефіцит продовольства, зокрема за останні три роки внутрішня ціна на пшеницю зросла більше ніж на 75%. Це створює можливості для місцевих фермерів щодо нарощування виробництва.

Д-р Макаріус Мдему з університету Арді, Танзанія, підкреслив, що аграрний потенціал країни може розкритися через введення нових земель в обробіток та консолідації виробників. В секторі зайнято дві третини населення країни, при цьому 85% продовольства виробляється дрібними фермерами та домогосподарствами. Іншим драйвером збільшення продуктивності є зрошення, яке потенційно може покрити 29 млн. га. Наразі 90% аграрного сектору не зрошується та дуже залежить від дощів.

Стосовно продовольчої безпеки, в Танзанії спостерігається дефіцит пшениці та проса, а також цукрової тростини. Уряд активно підтримує виробництво деяких продуктів, в тому числі цукрової тростини та соняшнику. Проблемами місцевого агросектору є низька продуктивність, значні коливання цін на внутрішньому ринку, невідповідність фермерських практик агроекологічним зонам, зміни клімату, нерозвинена іригація, слабкість систем сільськогосподарського дорадництва.