10 областей України, на які припадає 95% активних бойових дій, зазнали найбільших руйнувань інфраструктури, переміщення населення та скорочення економічної активності. Як наслідок, рівень безробіття у цих регіонах у п’ять разів перевищив середній по країні. 

Такі дані наводить дослідження KSE Institute, Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP) та Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (FAO) – “Спільна оцінка продовольчої безпеки та джерел засобів існування в прифронтових і прикордонних регіонах України”. Аналіз охоплює Чернігівську, Сумську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську, Одеську та Луганську області. Саме ці регіони найбільше постраждали від наслідків повномасштабного вторгнення. 

Через відсутність у багатьох родинах чоловіків працездатного віку фінансове навантаження часто лягає на пенсіонерів і жінок, з яких 40% (здебільшого жінки) не мають офіційної зайнятості. Тому 35% домогосподарств покладаються переважно на зовнішні джерела доходу – пенсії, соціальні виплати, грошові перекази, гуманітарну допомогу. У ситуації, що склалася, 48% домогосподарств у прифронтових і прикордонних регіонах витрачають понад половину свого доходу на їжу, 67% змушені економити на освіті та медицині, а 38% – мають борги.

Водночас сам доступ до продуктів харчування став критичною проблемою. Найбільші труднощі — з продуктами, що швидко псуються: м’ясом, рибою, яйцями, фруктами. Для багатьох родин вони стали предметами розкоші. Близько половини українців, що живуть у зоні  до 30 км від лінії фронту, взагалі не мають доступу до працюючих магазинів поблизу. Загалом близько 40% родин у 10 областях України перебувають у стані продовольчої небезпеки.

На макрорівні війна призвела до більш ніж 25-відсоткового падіння ВВП, стрімкого зростання цін на продукти харчування та чотирикратного збільшення рівня бідності. А високий рівень безробіття ускладнює ситуацію. Для жінок працездатного віку основним бар’єром до працевлаштування є обов’язки з догляду за родиною — таких понад 80%. Для чоловіків основними факторами є питання безпеки, поранення та інші наслідки війни. Як результат, 40% осіб працездатного віку (особливо жінки) не працюють і не шукають роботу.

Стабільна грошова та гуманітарна допомога найбільш вразливим домогосподарствам і покращення доступу до ринків і магазинів сприятимуть підтримці громад. Проте ці заходи не стануть вирішальними. Необхідна підтримка місцевих аграріїв і підсилення їх спроможності. Війна значно знизила сільськогосподарське виробництво через втрату земель, зростання виробничих витрат і дефіцит робочої сили, спричинений призовом до армії, на додаток до зміни клімату. Також близько 67% сільськогосподарських домогосподарств нагально потребують насіння (21%), добрив і пестицидів (15%).

Наразі лише 35% родин у регіонах, охоплених дослідженням, займаються сільським господарством. 82% виробляють продукцію переважно для власного споживання. Підтримка агросектору допоможе, зокрема, підвищити рівень зайнятості серед працездатного населення (більшість якого складають жінки), що через сімейні обставини не можуть долучитися до ринку праці. 

Стимулювати сектор також допоможуть інвестиції у відновлення зруйнованої інфраструктури. Насамперед ідеться про ремонт систем зрошення та дренажу, відновлення зерносховищ, овочесховищ, теплиць, тваринницьких ферм і логістичних ланцюгів. Важливо також технічно забезпечити громади засобами для проведення оцінки збитків, планування відновлення та впровадження кліматично стійких технологій.

Поєднання гуманітарної підтримки з програмами економічного відновлення дозволить перейти від реагування на кризу до створення умов для стійкого розвитку. Це підвищить здатність громад у прифронтових і прикордонних регіонах забезпечувати себе, зменшить залежність від зовнішньої допомоги та сприятиме загальній стабілізації економіки.