Українська школа, порівняно з багатьма розвиненими країнами, в цілому виявилась недостатньо підготовленою до такої масштабної епідемії, хоча окремі заклади змогли адаптуватися і до використання нових технологій, і до переходу на дистанційне навчання, що стало безпрецедентним навчальним експериментом на національному рівні.

Коли карантин було оголошено в березні 2020 року, здавалося, що ці обмеження дуже тимчасові, і можна цей час просто “пересидіти” і перекласти певну частку навчального процесу на батьків і самих дітей. Проте зараз все більше стає зрозуміло, що тривале навчання в умовах епідемії стало новою реальністю, і тому потрібно істотно міняти підходи до шкільної освіти, чи навіть саму концепцію освіти: чого і як ми мусимо навчати дітей у школі. Практика тривалого локдауну показала, що школи потребують більш чітких процедур і правил.

Про це – в аналітичній записці “Навчання в школах під час та після карантину. Уроки COVID-19” Ph.D. Університету Кентукі, професора Київської школи економіки Володимира Вахітова й керівниці проєктів Київської школи економіки Наталії Заїки.