Територія України включає в себе 27 основних адміністративних одиниць (національного підпорядкування): 24 області, Автономна Республіка Крим, міста Київ та Севастополь. Ці одиниці підрозділяються на адміністративні одиниці другого рівня: сільські райони та міста обласного підпорядкування. Існує 490 районів і 182 міста. З березня 2014 року, м. Севастополь та АР Крим є територіями тимчасово окупованими Російською Федерацією. Також, території деяких районів Донецької та Луганської областей регулюються режимом антитерористичної операції. Отже інформація в цих регіонах може бути недоступною або неповною. Усі географічні назви в цьому звіті написано у відповідності з електронним довідником «Україна. Адміністративно-територіальний устрій», який опубліковано на офіційному веб-порталі Верховної ради України.

Площа земель

Кількість земельних ділянок
Загальна кількість земельних ділянок складає за різними оцінками більше 27 млн. – офіційної інформації про загальну кількість ділянок наразі не існує. Серед них тільки 3 485 630 ділянок було формально зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна станом на вересень 2015, що складає менше 13%. Близько 22 млн. земельних ділянок мають правочини, що підтверджують права власності (записи в кадастрі земель) і близько 16.6 млн. ділянок уведено до Державного земельного кадастру.

Середній розмір зареєстрованих земельних ділянок

Населення

Кількість фізичних та юридичних осіб-підприємців

Кількість власників земельних ділянок

Висновки до розділу H

• Землі сільськогосподарського призначення складають в середньому 72% загальної площі районів та 35% від площі міст.
• Місто з найбільшою часткою лісів є Яремче (Івано-Франківська область) – 81.8%. Новий Розділ (Львівська область) має найбільшу частку земель промисловості – 46.9%
• Середній розмір ділянок комунальної власності становить близько 1.08 га, державної – 7.47 га, приватної – 2.46 га.
• Характеристики цільового призначення земель та розподіл форм власності суттєво розрізняється між адміністративно-територіальними одиницями. Тому земельна реформа та обмеження на ринку земель мають враховувати місцеві особливості.
• Статистика розподілу земель між державною, приватною та комунальною формою власності за існуючими статистичними формами не відповідає фактичному розподілу.