Після 3 років повномасштабної війни довіра до місцевої влади в Україні залишається найбільш стабільною з усіх владних інституцій, проте теж переживає відносне падіння. Протести, подібні до руху «Гроші на ЗСУ», демонструють значну суспільну увагу до змісту рішень органів місцевого самоврядування і їхньої справедливості та ефективності. Люди можуть відчувати, що їхній голос залишився непочутим, особливо в умовах, коли вибори як інструмент демократії недоступні через війну. У таких реаліях залучення громадян до процесів прийняття рішень стає не просто важливим, а й критично необхідним. Це єдиний шлях стабілізувати довіру, забезпечити підзвітність і створити спільне бачення майбутнього – саме тому залучення як практика виявляється на часі, як ніколи.

Ця аналітична записка – спроба подивитися на кризу як на виклик та можливість. У час, коли війна ставить громади України перед безпрецедентними шоками, громадська участь стає ключем до їхньої стійкості та адаптивності й, головне, дає такі необхідні людські ресурси. Чи можливо залучати громадян, коли попередні практики обмежені, безпека потребує посиленої уваги, а демографічний склад змінюється щодня? Так. Але якщо чітко розуміти для чого громада це робить.

Це не просто аналіз проблем – це пошук рішень. Звіт ґрунтується на живому досвіді 181 громади та детальних практичних кейсах, що охоплюють добрі приклади адаптації до умов війни. Це досвід сільських та міських громад, що організовують відкриті простори для діалогу, залучають внутрішньо переміщених осіб до прийняття рішень і використовують цифрові платформи для прозорої комунікації навіть у найнебезпечніших умовах. Це практики, які вже працюють, і їх можна масштабувати на інші громади та країни. Публічні звіти місцевих голів, молодіжні ради, що запускають волонтерські ініціативи, чи цифрові сервіси – усе це реальні кроки, які трансформують громади та повертають громадянам довіру.

Цей документ не спроба одягти рожеві окуляри й говорити про залучення як самоціль, адже воно має приносити ефективний результат. Цей звіт показує не лише можливості, але й реальні проблеми, з якими стикаються органи місцевого самоврядування. Основними проблемами залучення громадян, як показує наша записка, є низька довіра до влади, недостатня поінформованість про можливості участі, “політизація” громадської участі, обмеження через безпеку під час війни та зміни у структурі населення. Та навіть у найскладніших умовах, як підтверджують самі представники громад,  залучення мешканців до управління залишається можливим і необхідним як для місцевого самоврядування, так і жителів. Цей звіт – це не про ідеальні рішення, а про реальні кроки з досвіду реальних громад, які допомагають їм вистояти та адаптуватися, зберігаючи довіру цільових груп та жителів.

Матеріали: 

Не на часі?

Not the rigth time? (English version)