У листопаді 2024 року доходи Росії від експорту нафти знизились на $1,1 млрд до $14,6 млрд через нижчі ціни на нафту та обсяги експорту, згідно з Russian Oil Tracker за грудень від KSE Institute. Скоординовані санкції США, Великої Британії та ЄС є ключовими для протидії російському тіньовому флоту. Об’єднана стратегія «потрійного тиску» підвищує ризики і вартість порушень, запобігає ухиленню від санкцій і посилює відповідальність судновласників та третіх країн.

Російський експорт сирої нафти морем скоротився на 4,2% у листопаді, тоді як експорт нафтопродуктів зріс на 0,9%. Лише 10% сирої нафти та 62% нафтопродуктів транспортувалися танкерами із страхуванням IG P&I. Рівень покриття варіювався залежно від порту: 45% поставок з Балтійського моря та 34% з Чорного моря використовували страхування. Водночас весь експорт з тихоокеанських і арктичних портів повністю покладався на тіньовий флот, оминаючи західні морські послуги.

Більшість експорту російської нафти продовжує здійснюватися за допомогою старих та неналежно застрахованих суден тіньового флоту, що створює значні екологічні ризики. У листопаді з російських портів вийшли 196 тіньових танкерів, завантажених сирою нафтою та нафтопродуктами, 85% з яких понад 15 років. Ці танкери забезпечують 90% експорту сирої нафти та 36% перевезень нафтопродуктів, дозволяючи Росії обходити обмеження ціни в $60 за барель і фінансувати війну в Україні.

Станом на 19 грудня 2024 року США, ЄС та Велика Британія запровадили санкції проти 156 танкерів, які перевозять російську нафту. Незважаючи на це, Росія продовжує обходити обмеження — 22 танкери завершили або завершують рейси після внесення до санкційного списку, а 11 планують нові перевезення. Тим часом 106 танкерів виведено з експлуатації. Необхідно посилити координацію між юрисдикціями, щоб забезпечити ефективний контроль за дотриманням санкцій і ліквідувати прогалини. Такі заходи ускладнять підтримку тіньових операцій для Росії.

Однак ключові судна російського тіньового флоту здебільшого залишаються поза санкціями, що підкреслює необхідність посилення правозастосування. Лише 7 з 20 танкерів, що є найбільшими перевізниками російської нафти, були санкціоновані. Щоб обійти обмеження, Росія регулярно змінює менеджерів суден. З січня 2023 року 13 із цих танкерів змінили менеджерів, але при цьому зберегли країну реєстрації. Це ускладнює відстеження суден та затримує процес введення санкцій.

Ціни на експорт російської нафти знизилися у листопаді: сорт Urals FOB Приморськ подешевшав на $1,4, а Urals FOB Новоросійськ — на $1,1 за барель, до приблизно $61,1 та $61,9 за барель відповідно. Знижка до ICE Brent скоротилася до приблизно $12 за барель. Усі преміальні нафтопродукти торгувалися нижче граничної ціни, тоді як нафтопродукти зі знижкою, незважаючи на зниження вартості, продовжували реалізовуватися значно вище цінового ліміту.

Менеджери суден з ОАЕ та Китаю продовжують сприяти перевезенням російської сирої нафти вище граничної ціни. У листопаді компанія Avebury Shipmanagement LLC-FZ (ОАЕ) стала найбільшим перевізником, забезпечивши 11% російського експорту сирої нафти морем. На п’ять китайських фірм припало 11% експорту. Водночас грецькі компанії лідирують у транспортуванні нафтопродуктів, контролюючи приблизно 25% поставок. Індія, Китай і Туреччина залишаються ключовими покупцями російської сирої нафти, при цьому лише на Індію припадає 47% загального імпорту.

За оцінками KSE Institute, доходи Росії від продажу нафти за поточних обмежень цін на нафту та санкційному статусі-кво, сягнуть $141 млрд в 2025 році та $135 млрд у 2026 році. Однак слабке дотримання санкцій може призвести до збільшення доходів до $166 млрд та $164 млрд у 2025 і 2026 роках відповідно.