Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році G7/ЄС встановили граничну ціну на експорт нафти з країни на рівні 60 доларів за барель сирої нафти. Проте Росія знайшла способи обійти цей захід. Тепер вона залежить від «тіньового флоту» суден, які не підпадають під ціновий ліміт для понад 70% морського експорту сирої нафти. Водночас санкції порушуються систематично. Загалом це призвело до відновлення надходжень від експорту та доходів бюджету, пов’язаних з нафтою.

KSE Institute опублікував нове дослідження на тему “Російська нафта виходить за межі впливу G7 – Потрібні рішучі дії“. У звіті розглядаються порушення цінових обмежень на нафту і кроки, необхідні для збереження ефективності санкцій.

Останні дані про ціни на російську сиру нафту від МЕА та Міністерства фінансів Росії викликають занепокоєння щодо дотримання цінових обмежень. У жовтні Росія повідомила про середню ціну на нафту Urals у розмірі $81,52 за барель. Якщо припустити 100% дотримання лімітів для 39% обсягів за участі країн G7/ЄС, то решта 61% були продані за ціною вище $95 за барель, що малоймовірно, враховуючи премію до ціни Brent.

Дослідження KSE Institute показує, що в жовтні понад 99% експорту нафти морем було здійснено за ціною вище $60 за барель. Ця тенденція була однаковою для всіх регіонів/портів: ціни на нафту марки Urals (експорт з портів Балтійського та Чорного морів) – $77,0 за барель, ціни ESPO (експорт з портів Тихого океану) – $83,0 за барель, а ціни на нафту з портів Північного Льодовитого океану – $85,0 за барель. Загальна середня ціна експорту нафти морем минулого місяця склала $79,4 за барель.

З огляду на ширший контекст, важелі впливу граничної ціни зменшуються зі зростанням “тіньового флоту”. У жовтні лише 28,5% від загального обсягу експорту російської сирої нафти морем було здійснено за участі країн G7/ЄС, тоді як у першому півріччі 2023 року цей показник становив 51%. Участь G7/ЄС варіюється залежно від регіону: Чорне море (41%), Балтійське море (39%), Північний Льодовитий океан (23%) і Тихий океан (12%).

Виникла значна проблема, оскільки “шахрайство із сертифікатами”, спочатку виявлене при експорті сирої нафти з порту Козьмино, охопило ширший російський нафтовий ринок. Це означає, що трейдери та брокери, ймовірно, надають неправдиву інформацію щодо цін постачальникам послуг з країн G7/ЄС. Багато організацій, що засвідчують дотримання вимог, часто пов’язані з російськими нафтовими компаніями, створюють значні труднощі для правозастосування.

Крім того, виникає занепокоєння щодо спроможності задіяних компаній покрити витрати на ліквідацію наслідків, які, можуть перевищити 1 мільярд доларів, у разі розливу нафти в Балтійському або Середземному морі. Зокрема, у травні 2023 року у 18-річного танкера з 340 тис. барелів сирої нафти відмовив двигун у Балтійському морі, і він ледве уникнув посадки на мілину біля узбережжя Данії.

Схожа ситуація сталася у 2002 році з кораблем “Афрамакс Престиж”. 26-річне судно спричинило великий розлив нафти в Балтійському морі, попередньо уникнувши критичних перевірок у порту відправлення. Розслідування не змогло встановити кінцевих бенефіціарів. Ліквідація наслідків потребувала кількох років і коштувала понад 2,5 мільярда євро.

Для збереження ефективності санкцій щодо нафти потрібні рішучі та негайні заходи. 3 критично важливі кроки, які можуть запобігти ухиленню Росії від санкцій, включають:

1. Посилення впровадження цінових обмежень: Уряди країн G7/ЄС повинні забезпечити, щоб постачальники послуг коаліції мали надійні докази щодо цін на нафту і могли ефективно запровадити обмеження ціни шляхом залучення фінансових установ, отримання сертифікатів від авторитетних організацій та посилення вимог до доказів.

2. Використовувати географічні “точки стримування”: Прибережні держави ЄС повинні використовувати стратегічні точки для обмеження “тіньового флоту” Росії, вимагаючи належного страхування від розливу нафти в територіальних водах, та враховуючи екологічні ризики.

3. Посилити покарання: Країни-учасниці коаліції повинні посилити покарання за порушення цінових обмежень, включаючи суворіші заходи для компаній G7/ЄС, прямі санкції для суб’єктів з третіх країн та застосування екстериторіальних санкцій з боку США.

Ці заходи спрямовані на посилення існуючої системи санкцій і можуть протистояти спробам Росії щодо їх уникнення.