fbpx

Prozorro: один чи два учасники?

11 Липня 2023

З моменту створення Прозорро в 2015 році діяло правило двох учасників. В кінці 2022 року його відмінили. Та чи правильно? 

Ідея, що у тендера має обов’язково бути не менше двох учасників, на перший погляд, є логічною. Якщо в тендері буде мінімум два учасники, то вони будуть боротися за контракт, і ціна, яку вони запропонують, буде точно нижча, ніж коли тендер може відбутися навіть при одному наявному учаснику. 

Більше того, скептики зауважують, що тендер з одним учасником, таким по суті не є. Звісно, якщо ми міркуємо стандартним уявленням про аукціон: кімнату з аукціонного дому, де багато стільців, зайнятих людьми, які довго торгуються між собою за право купити картину відомого художника по найвищій ціні. 

В жовтні 2022 року уряд пішов на ризик і постановою 1178 запровадив для надпорогових закупівель нову полегшену процедуру, яка отримала назву Відкриті торги з особливостями. Однією із таких особливостей стало відміна правила двох учасників (про інші новели постанови читайте в нашому окремому аналізі за посиланням). Тепер тендер міг відбутися навіть із одним учасником: закрита ставка, яку він зробив, стала б переможною, замість того, щоб оголосити такий тендер неуспішним. 

Та чи правильним виявилося це рішення і чи не постраждала від цього економія в публічних закупівлях? Щоб відповісти на це питання порівняємо тендери, де діяло правило двох учасників (старі класичні Відкриті торги) і де діяло правило одного учасника (Спрощені закупівлі для допорогових сум та нові Відкриті торги з особливостями для надпорогових сум). 

Логічно очікувати, що незалежно від процедури закупівлі, коли так сталося, що на тендер прийшло багато учасників, вони будуть поводитися однаково. Але в реальності це було не так (див графік зліва). Якщо в Спрощених і в Відкритих торгах з особливостями такі учасники торгувалися під час три раундового відкритого аукціону за перемогу в тендері в 40-50% випадках, то в класичних Відкритих торгах – лише в менше 20% випадках.

Якщо це виглядає непереконливо, ось іще одна аномалія (див графік справа). Економія у класичних ВТ, коли є два учасника, така сама, як у торгах з особливостями чи у спрощених, коли там всього один учасник. І таке зміщення зберігається із кожним додатковим учасником.

Ці аномалії можуть мати декілька причина. Розглянемо їх послідовно. 

Перша  –  змови. Для того, щоб класичні Відкриті торги відбулися, як згадано вище, потрібно було мінімум два учасника. Не виключено, що на такі тендери учасники ходили парами, щоб гарантувати цю успішність і щоб плата за участь, час на подання документів і т. п. не виявилися марними. Очевидно, що такі учасники не торгуються між собою під час 3-раундового редукціону. На противагу цьому ходити на Відкриті торги з особливостями чи на Спрощені закупівлі парами немає сенсу. Тому, коли там опиняються два учасники, ми можемо бути майже впевнені, що вони не пов’язані між собою. І тому вони набагато частіше торгуються. 

Друга причина, яка може пояснити описані вище аномалії на графіках  – різні аукціонні стратегії. В Відкриті торги з особливостями чи в Спрощених закупівлях учасники знають, що можуть опинитися одні та автоматично стати переможцями тендеру і очевидно сподіваються на це, тому йдуть на тендер з великою маржею (не самою низькою ставкою). А коли це виявляється не так, вони починають більш охоче  торгуватися, тому що мають для цього запас можливості. 

У класичних Відкритих торгах все навпаки. Учасник точно знає, що він буде не один (інакше тендер буде визнаний не успішним). Точно має бути 3-раундовий редукціон, тому учасники одразу ставили найменшу ціну, щоб мати можливість робити ставку з кращого положення – останнім. Тим більше, як свідчать дані, той, хто виграв закритий етап подачі цінових пропозицій із найнижчою ставкою, той в 80% випадках виграв і весь тендер. Коли настає час редукціону ніхто вже нічого не змінює, тому що й так прийшли на тендер з найменшою допустимою ціною.

Яка б причина описаних вище аномалій не домінувала – змови чи різні аукціонні стратегії – суть полягає в тому, що законодавча вимога про наявність мінімум двох учасників, немає особливого сенсу.

Натомість проти “правила двох учасників” говорить інший факт: такі тендери мали набагато меншу успішність (вочевидь не всі готові були ходити парами на кожен тендер, що є порушенням).

На графіку нижче видно, що в 2022 році всього 40% всіх класичних Відкритих торгах  були завершені, тоді як у Відкритих торгах чи Спрощених закупівлях цей відсоток був на рівні 70%. Успішні закупівлі – це час і ті ж гроші замовника і вони важливі не менш, ніж економія, якій в суспільстві традиційне приділяється перше місце. 

Що дійсно важливо – розвивати конкуренцію в Прозорро і заохочувати бізнес приймати участь в публічних закупівлях. Тоді важливішим буде не те, скільки мінімально має бути учасників, щоб такий тендер був легітимізований, а скільки їх приходить по факту.