Мораторій на сільгоспземлі в Росії: як і коли це було

У Російській Федерації ринковий обіг земель с/г призначення було запроваджено в 2003 році із прийняттям однойменного федерального закону. Однак досі лише зовсім незначна частка с/г земель знаходиться в обігу. Незважаючи на певні обмеження, відкриття ринку землі стимулює збільшення ефективності в секторі, зростання цін на землю та розвиток с/г кредитування.

У 2013 році в межах проекту «Барометр земельної реформи» та спільно із колегами з CASE Україна було розроблено та видано коротеньку пам’ятну записку про досвід Росії в земельній реформі та в скасуванні мораторію. Мені видається, що дана записка актуальна і сьогодні, коли ведуться жваві дискусії про майбутній дизайн ринку с/г земель в Україні. Тому подаю цю записку в своїй колонці  в дещо доповненому вигляді.

Як відбувалася земельна реформа?

Землі с/г призначення в Росії складають близько 400 млн га, або 23,4% всієї території. Пакет законів та нормативних актів 1990-1993 рр. розпочав приватизацію с/г земель з одночасним 10-річним мораторієм на її продаж та купівлю. Близько 12 млн колгоспників та селян отримали земельні паї на 114,8 млн га. Оформлення державних актів на землю із фізичним виділенням земельних ділянок відбувалося вкрай повільно і станом на 2010 р. у спільній пайовій власності знаходилося 107,9 млн га, а в державній та муніципальній   — близько 68% всіх с/г земель.

Восени 2001 р. було ухвалено Земельний кодекс. У 2002 та 2003 рр. — прийняті та вступили в дію закони «Про розмежування державної власності на землю» та «Про обіг земель с/г призначення», відповідно, які і ввели с/г землі в ринковий обіг.

Які особливості ринкового обігу та використання земель в Росії?

Землі с/г призначення дозволено купувати будь-якій фізичній особі — громадянину Росії та юридичній особі, якою володіють громадяни Росії. Іноземні громадяни, іноземні юридичні особи, особи без громадянства, а також юридичні особи, в статутному капіталі яких частка іноземних громадян, іноземних юридичних осіб, осіб без громадянства становить більш ніж 50%, можуть лише орендувати с/г земельні ділянки. Водночас іноземці можуть фактично необмежено придбавати землю через придбання у власність часток (паїв) у праві спільної власності на земельні ділянки, що складаються із земель с/г призначення. Іноземці можуть володіти будь-якою кількістю часток у праві спільної власності на с/г ділянку, крім останньої частки.

У різних регіонах кількість с/г земель у володінні однієї особи встановлюється окремо залежно від місцевих особливостей земельного фонду та структури виробництва, але не може перевищувати 10% загальної площі с/г угідь на території одного муніципального району. Кількість с/г земель в оренді для російських та іноземних  фізичних та юридичних осіб не обмежена, проте термін оренди обмежений 49 роками з правом продовження.

Життя після запровадження ринку землі

Як показують дослідження, в Росії завдяки введенню с/г земель у ринковий обіг помітно прискорився перехід землі від менш до більш ефективного її використання. Проте масового скуповування земель після «відкриття» ринку не відбулося. Частка угод з купівлі-продажу незначна,  більшість договорів в обігу (99%) становлять угоди оренди (див. табл. 1).

Спостерігається позитивна динаміка цін на с/г землю та вартості оренди (див. рис.1). Також експерти відмічають доволі чіткі сигнали повільного, але позитивного впливу на кредитування с/г виробників під заставу с/г землі.

Олег Нів’євський, старший економіст проекту «Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської школи економіки, член Експертної ради УКАБ

http://agroportal.ua/ua/views/blogs/moratorii-na-selkhozzemli-v-rossii-kak-i-kogda-eto-bylo/