Із 2024 року Україна завершила п’ять великих приватизаційних угод на загальну суму €209 млн. Проте темпи приватизації залишаються невисокими порівняно з кількістю активів, які ще чекають на продаж – близько 19 великих об’єктів, понад 1000 малих і 1510 конфіскованих підсанкційних активів. За оцінкою KSE Institute, прискорити приватизацію заважають насамперед нестача ресурсів у державних органів, які відповідають за продажі, та складні процедури.
Про це йдеться у другому випуску Ukraine Reform Series – серії регулярних аналітичних оглядів KSE Institute про пріоритетні структурні реформи, від яких залежать стійкість, відновлення та євроінтеграція України.
Приватизація може підвищити продуктивність підприємств, посилити конкуренцію та сприяти економічному зростанню. Міжнародні дослідження свідчать, що приватизовані підприємства зазвичай працюють ефективніше та є прибутковішими за державні. Приватизація також пов’язана з вищими темпами економічного зростання, хоча цей зв’язок, імовірно, пояснюється ширшими реформами, а не самою зміною власника. Для України продаж або реструктуризація малоефективних державних підприємств може посилити конкуренцію. Саме її брак ОЕСР і Світовий банк називають одним із головних чинників, що стримують економічне зростання.
Україна має один із найбільших портфелів державних і комунальних активів у Європі. Центральній владі належить понад 3000 підприємств і пакетів корпоративних прав, а 1469 громадам – ще приблизно 14 000 комунальних підприємств.
Останні великі приватизаційні угоди показують, що механізм продажу державних активів працює. Найбільшою з п’яти угод став продаж Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) за €88 млн. Ще €54,5 млн приніс продаж готелю «Україна». Переможцями всіх п’яти аукціонів стали компанії, зареєстровані в Україні, а підприємства продовжили працювати після зміни власників.
Водночас очікування на 2026 рік сильно різняться. У державному бюджеті закладено 2 млрд грн надходжень від приватизації, тоді як уряд заявляв про намір залучити близько 13 млрд грн.
Подальші продажі стримують нестача ресурсів, розпорошене управління державною власністю та слабкий захист інвесторів. Річний бюджет Фонду державного майна України (ФДМУ) становить близько 198 млн грн, тоді як за той самий період Фонд забезпечив державі приблизно 1,7 млрд грн надходжень. За управління державними підприємствами відповідають близько 80 міністерств і відомств. Крім того, недостатній захист прав міноритарних акціонерів ускладнює продаж часток державних компаній і залучення до них приватного капіталу.
Із затримками відбувається і підготовка до приватизації державних банків. Заявки на участь у конкурсі з відбору фінансового радника для продажу Sense Bank та Укргазбанку приймали до 15 червня 2026 року, але на момент підготовки дослідження підписання контракту з радником не було підтверджено. Ситуацію ускладнює й повільна реформа корпоративного управління державними банками.
Міжнародні партнери продовжують підтримувати Україну, хоча частина реформ відстає від графіка. У липні 2026 року МВФ оцінив виконання Україною програми як загалом задовільне та підтвердив досягнення всіх кількісних цілей. Водночас МВФ зафіксував відставання окремих структурних реформ, зокрема з відбором наглядових рад державних банків. ЄС продовжує фінансування за програмою Ukraine Facility, хоча частину зобов’язань ще не виконано: у вересні 2026 року було схвалено виділення майже €3 млрд. Об’єднаний другий і третій перегляд програми МВФ заплановано на грудень 2026 року.
У звіті KSE Institute визначає чотири пріоритетні кроки, які можуть прискорити приватизацію.
Перший – розблокувати приватизацію державних банків. До кінця 2026 року потрібно укласти контракт із фінансовим радником для продажу Sense Bank та Укргазбанку, а також виконати зобов’язання перед МВФ щодо корпоративного управління державними банками до грудневого перегляду програми.
Другий – забезпечити Фонд державного майна необхідними ресурсами. Його фінансування має відповідати обсягу роботи та надходженням, які Фонд забезпечує державі. Також важливо провести заплановані на 2026 рік аукціони без подальших затримок і ухвалити три законопроєкти щодо продажу конфіскованих підсанкційних активів, земельних відносин та остаточності цін, визначених на аукціонах.
Третій – посилити захист міноритарних інвесторів. Чіткі правила захисту прав міноритарних акціонерів, використання «золотих акцій» і блокувальних пакетів можуть зробити часткову приватизацію привабливішою для інвесторів. Це може допомогти продати частки в «Укренерго», «Укрнафті» та «Енергоатомі», зберігаючи за державою контроль над стратегічними рішеннями.
Четвертий – впорядкувати управління державною власністю. Зараз відповідні функції розподілені між приблизно 80 міністерствами та відомствами, і їх варто зосередити в одному органі. Одним із можливих рішень є створення централізованої структури управління державними активами (State Asset Manager), яка готуватиме підприємства до приватизації та залучення інвестицій.
Більше ресурсів для державних органів, які відповідають за приватизацію, подальша реформа управління державними банками та кращий захист прав інвесторів можуть допомогти Україні реалізувати приватизаційні плани на 2026-2027 роки.
