Нове дослідження KSE Institute моделює демографічні зміни в Україні до 2041 року, їхній вплив на цивільну робочу силу до 2030 року та визначає, наскільки швидко має зростати продуктивність праці, щоб економіка могла досягти очікуваних показників ВВП.
До кінця 2030 року цивільна робоча сила може скоротитися з 12,9 млн до 11,9 млн людей, або на 8%, у базовому варіанті розрахунків. Навіть за високих темпів повернення українців з-за кордону та швидкої інтеграції ветеранів і ветеранок вона залишатиметься меншою, ніж на початку 2026 року. Щоб досягти прогнозованих показників ВВП за меншої кількості працівників, продуктивність праці мала б зростати в середньому на 5,1% щороку у 2027–2029 роках, тобто у 2,6 раза швидше, ніж у 2011–2021 роках.
За оцінками KSE Institute, на початку 2026 року на підконтрольній уряду території України проживали близько 29,4 млн людей. Від початку 2022 року чисельність населення цієї території скоротилася приблизно на 4,3 млн людей, або на 13%. Ще 6,5 млн українців перебували за кордоном. За розрахунками, на початок 2041 року населення в межах території, охопленої дослідженням, може становити 26,7 млн людей за оптимістичним сценарієм, 25 млн за помірним і 22,3 млн за песимістичним. За всіх трьох сценаріїв населення скорочуватиметься насамперед через те, що смертей буде більше, ніж народжень. Воно також старішатиме. За помірним сценарієм, кількість людей віком 15–64 роки зменшиться з 19,6 млн у 2026 році до 16,4 млн у 2040-му.
Найбільша невизначеність пов’язана з міграцією. Центральний варіант розрахунків робочої сили спирається на помірний демографічний сценарій, за яким війна завершиться наприкінці 2027 року, після чого протягом 13 років повернеться близько третини українців, які виїхали через війну, а ветерани й ветеранки поступово повертатимуться на ринок праці. До кінця 2030 року повернення з-за кордону можуть додати до цивільної робочої сили приблизно 500 тис. людей, що компенсувало б близько третини її скорочення, яке відбулося б без повернення. За розрахунками, із кожних 100 людей, які повернуться до цього часу, близько 46 працюватимуть або активно шукатимуть роботу.
Водночас завершення війни може спричинити нову хвилю еміграції. За помірним сценарієм, у 2028 році Україну можуть залишити близько 600 тис. людей, тоді як повернуться приблизно 400 тис. Модель враховує одноразову хвилю повоєнного виїзду для возз’єднання сімей і через відкладені плани еміграції, а також звичайну трудову та сімейну міграцію. Кількість людей, які повертаються, почне перевищувати кількість тих, хто виїжджає, лише у 2029 році.
Важливим для ринку праці буде й повернення ветеранів і ветеранок до цивільного життя. За розрахунками, залежно від швидкості їхньої інтеграції після демобілізації чисельність цивільної робочої сили до кінця 2030 року може відрізнятися приблизно на 200 тис. людей.
За більш сприятливого поєднання сценаріїв цивільна робоча сила до кінця 2030 року становитиме близько 12,2 млн людей. Цей варіант передбачає повернення половини біженців протягом 13 років і швидку інтеграцію ветеранів. За менш сприятливого поєднання, коли частка повернення за той самий період становитиме 15%, а інтеграція відбуватиметься повільно, цивільна робоча сила може скоротитися до 11,5 млн людей.
Скорочення робочої сили може стати одним із головних обмежень для економічного відновлення України.
Дослідники порівняли демографічні розрахунки з оновленим прогнозом KSE Institute в Ukraine Macroeconomic Handbook (Q4 2026), який також припускає завершення війни в другій половині 2027 року. За цим прогнозом, реальний ВВП скоротиться на 0,6% у 2027 році, а після війни зросте на 4,4% у 2028-му та 5% у 2029-му. За прогнозованої чисельності зайнятих найбільше прискорення продуктивності знадобиться саме у 2028–2029 роках, коли випуск на одного цивільного працівника мав би зростати на 7,2% і 6,4% відповідно.
Це не прогноз продуктивності, а розрахунок темпів, необхідних для досягнення прогнозованого ВВП. Оцінка 5,1% є нижньою межею, оскільки ВВП також враховує оборонний сектор, внесок якого за сценарієм зменшуватиметься зі скороченням чисельності Сил оборони України.
На думку дослідників, самих повернень українців з-за кордону та інтеграції ветеранів і ветеранок буде недостатньо, щоб компенсувати скорочення робочої сили. Тому Україні потрібно створювати умови, щоб більше людей могли працювати, та інвестувати в технології, які допоможуть підвищувати продуктивність. Зокрема, автори пропонують поширити досвід оборонно-технологічного кластера Brave1, який із квітня 2023 року надав понад тисячу грантів на загальну суму 6,2 млрд грн, на підтримку технологій подвійного призначення для цивільних галузей економіки.
Ще один напрям – підготовка програм для ветеранів і ветеранок до початку масштабної демобілізації. Йдеться насамперед про медичну та психологічну реабілітацію, перекваліфікацію, визнання навичок, здобутих під час служби, та стимули для роботодавців. Такі програми варто робити доступними не лише ветеранам і ветеранкам, а й іншим людям, яким складно знайти роботу, зокрема людям з інвалідністю, внутрішньо переміщеним особам, працівникам і працівницям старшого віку та людям, які тривалий час не можуть знайти роботу.
Також автори рекомендують створювати умови, щоб більше жінок, людей старшого віку та людей з інвалідністю могли працювати. За їхніми розрахунками, підвищення рівня участі в робочій силі на один відсотковий пункт могло б додати до неї близько 200 тис. людей. Допомогти можуть доступні послуги догляду за дітьми й літніми родичами, гнучкі форми зайнятості та адаптовані робочі місця.
Повернення українців з-за кордону та запобігання подальшій еміграції автори пропонують розглядати як одне завдання. Тут важливі перспективи працевлаштування, вищі зарплати, доступність житла та сприятливіші умови для життя родин. Серед можливих інструментів до обговорення – тимчасові податкові стимули для тих, хто повернеться та офіційно працюватиме в Україні. Водночас цю пропозицію ще потрібно обговорити, зокрема з погляду справедливості для українців, які залишалися в країні під час війни.
Дослідження KSE Institute спирається на оцінку населення підконтрольної уряду території України станом на початок 2026 року та демографічну модель, що враховує народжуваність, смертність, міграцію, мобілізацію й демобілізацію. На цій основі побудовано сценарії зміни чисельності населення до 2041 року та цивільної робочої сили до 2030 року. Сценарії залежать від закладених припущень і не є передбаченнями майбутнього. Розрахунки не охоплюють населення тимчасово окупованих територій та українців у Росії й Білорусі. Прогноз не моделює міграцію іноземців.
