У 2023–2025 роках підтримка сільськогосподарських виробників в Україні становила в середньому 0,1% їхніх валових надходжень проти 14,3% у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Про це йдеться у новому звіті «Моніторинг та оцінка аграрної політики 2026: зміцнення стійкості у світі взаємопов’язаних ризиків», який охоплює аграрну політику 56 країн. Матеріали для розділу про Україну надали аналітики Центру досліджень продовольства та землекористування (KSE Агроцентр).
Рівень підтримки аграріїв залежить від бюджетної допомоги, податкових пільг і того, як державна політика впливає на ціни сільськогосподарської продукції. В Україні цей показник протягом останніх років залишався близьким до нуля. У 2023 році він становив −1,16% валових надходжень виробників, у 2024-му — 0,62%, а у 2025-му — 0,64%. На показник впливають експортні обмеження, через які аграрії можуть отримувати за свою продукцію менше, ніж на світових ринках.
Протягом останнього десятиліття внутрішні ціни на овес, жито, соняшник і молоко в Україні переважно залишалися нижчими за світові. Для вівса, жита та соняшнику важливу роль відігравали експортні обмеження, а для молока — ринкові чинники. Натомість імпортні мита на цукор і свинину сприяли тому, що ціни на ці продукти в Україні були вищими за світові. У 2023–2025 роках заходи, що впливають на ринкові ціни, разом із підтримкою використання виробничих ресурсів становили 40% допомоги та цінових переваг на користь аграріїв. Саме ці заходи ОЕСР відносить до тих, що найбільше впливають на виробництво й торгівлю.
Особливо помітна різниця між Україною та іншими країнами у фінансуванні досліджень, інфраструктури й послуг для аграрної галузі. У 2023–2025 роках видатки на ці потреби становили 0,8% вартості сільськогосподарського виробництва проти 2,4% у середньому серед країн, охоплених звітом. Найбільше коштів Україна спрямовувала на перевірки та контроль. За останні роки витрати на аграрні дослідження й нові технології відносно розміру галузі скоротилися більш ніж удвічі, а частка фінансування інфраструктури наблизилася до нуля. Загальна підтримка сільського господарства становила 0,2% ВВП у 2023–2025 роках проти 0,4% двадцять років тому.
У 2025–2026 роках Україна продовжила підтримувати аграріїв, які працюють в умовах війни. Програму «Доступні кредити 5–7–9%» для покриття поточних виробничих витрат продовжили до березня 2027 року. Для господарств, які обробляють до 500 гектарів землі, Фонд часткового гарантування кредитів збільшив частку позики, яку може покривати гарантія, з 50% до 80%. Також спростили отримання допомоги для понад 3 тис. виробників у восьми прифронтових і прикордонних областях. Для них встановили єдину виплату в розмірі 1 000 грн на гектар землі в районах бойових дій.
Окремі заходи спрямували на відновлення виробничих потужностей і розмінування земель. У 2026 році держава передбачила відшкодування до 30% вартості будівництва сховищ для фруктів та овочів, а в постраждалих від війни районах — до 50%. Це має допомогти скоротити нестачу потужностей для зберігання, яку оцінюють у 340 тис. тонн. Розширили й підтримку зрошення, зокрема для організацій водокористувачів. У сфері розмінування збільшилася кількість сертифікованих виконавців, зросли обсяги закупівлі послуг через електронні торги. Наприкінці 2025 року також запрацювала система GRIT, яка допомагає планувати розмінування та відстежувати очищення територій.
Важливим напрямом змін стала підготовка сільського господарства до вступу України в ЄС. У жовтні 2025 року набула чинності оновлена торговельна угода з Євросоюзом, яка розширила можливості експорту української агропродовольчої продукції. У квітні того ж року Україна підписала оновлену угоду про вільну торгівлю з країнами Європейської асоціації вільної торгівлі. Паралельно змінюються правила державної підтримки: для отримання більшості видів допомоги обов’язковою стала реєстрація в Державному аграрному реєстрі. Україна також поступово впроваджує європейські системи збору даних про господарства, перевірки виплат і контролю за використанням коштів.
Подальше зростання українського сільського господарства значною мірою залежатиме від відновлення транспортної, складської та експортної інфраструктури, доступності фінансування й здатності виробників відповідати вимогам європейських ринків. Серед пріоритетів ОЕСР також виділяє розвиток аграрних досліджень, поширення сучасних технологій, підвищення якості продукції та розширення доступу фермерів до знань і консультацій. Це допоможе українським виробникам краще використовувати нові торговельні можливості, підвищувати врожайність і зменшувати залежність від ризиків, пов’язаних із війною та змінами на світових ринках.
Детальніше у повному звіті.
